Великий Гетсбі. З ілюстраціями

Ми подивилися на ii палець: його суглоб був синьо-чорного кольру.

– Це все ти, Томе, – сказала вона осудливо. – Я знаю, ти не хотiв, але ти зробив це. Це менi розплата за те, що я вийшла замiж за звiра, а не людину, за величезну, здоровенну скриню…

– Я не терплю це слово «скриня», – перервав Том сердито, – навiть сказане жартома.

– Скриня! – наполягала Дейзi.

Інодi вони з мiс Бейкер говорили одночасно, але ненав'язливо; iхня жартiвлива, легковажна розмова нiколи не перетворювалася на порожню балаканину i була такою самою холодною, як i iхнi бiлi сукнi й вiдчуженi погляди, в яких не читалося жодного бажання говорити.

Вони сидiли з нами за столом i були приязнi до нас з Томом, долаючи себе лише з чемностi, щоб здаватися веселими, жартувати або реагувати на жарти. Вони знали, що скоро цей обiд закiнчиться, а трохи пiзнiше пiдiйде до завершення i забудеться цей вечiр. Зовсiм не так було на Заходi, де вечiр марнували квапливо годину за годиною, поки вiн не добiгав кiнця, в постiйному розчаруваннi як вiд того, що вiн затягуеться, так i вiд того, що вiн завершуеться.

– Ти змушуеш мене вiдчувати себе нецивiлiзованим, Дейзi, – зiзнався я пiсля другого келиха бордо, що вiддавало пробкою, хоча й вельми непоганого. – Хiба ти не можеш поговорити про врожай, наприклад, або ще про щось?

Я не мав на увазi нiчого особливого пiд цим зауваженням, але воно було сприйняте абсолютно несподiваним для мене чином.

– Цивiлiзацiя зараз трiщить по всiх швах, – раптом вигукнув Том з напором.

 – Я став страшним песимiстом щодо того, куди все йде. Ти читав «Пiдйом «кольорових» iмперiй» Годдарда?

– Н-нi, – вiдповiв я, здивований його тоном.

– Чудова книга! Їi зобов’язаний прочитати кожен. Головна думка там – якщо ми не будемо пильними, бiла раса буде… буде повнiстю пiдкорена. Це все науковi висновки; вони доведенi.

– Том стае дуже незрозумiлими, – сказала Дейзi з виразом непiдробного смутку. – Вiн читае малозрозумiлi книжки, що ряснiють довгими словами.

Яким було те слово, що ми…

– Цi книги всi науковi, – наполягав Том, дивлячись на неi з нетерпiнням. – Автор опрацював всю цю тему. Ми – тi, що належимо до домiнуючоi раси, маемо проявляти пильнiсть, iнакше iншi раси захоплять контроль над усiм.

– Ми повиннi iх упокорити, – прошепотiла Дейзi, сердито мружачись вiд жаркого сонця.

– Ви, схоже, жили в Калiфорнii… – почала мiс Бейкер, але Том перервав ii, важко вiдсунувшись в своему крiслi.