Кохання останнього магната

Тi два борзописцi, що ви поставили до мене, слухають, що кажу, але все перекручують так, що не впiзнати… Здаеться, у них словниковий запас не перевищуе й сотнi слiв.

– А чому вам не писати самому? – запитав Стар.

– Писав. І посилав вам частину.

– Але ж там була лише одна розмова, куди не глянь, – зауважив Стар беззлобно. – Розмова, може, й цiкава, та не бiльше.

Тепер два невидимi конвойники ледве утримали Бокслi в глибинi крiсла. Вiн спробував пiднятися; вичавив iз себе один глухий «цявк», який можна було вiднести до смiху, але аж нiяк не веселого, i сказав:

– Здаеться, у вас тут взагалi нiхто нiчого не читае.

Позаяк пiд час розмови чоловiки встигають ще й битися. А в кiнцi один з них падае в криницю, i його доводиться пiднiмати в цебрi.

Вiн ще раз цявкнув i вщух.

– А ви б написали таке у вашiй власнiй книжцi, мiстере Бокслi?

– Що? Звiсно, нi!

– Вважали б це надто дешевим.

– В кiно iншi засади, – сказав Бокслi ухильно.

– А ви в кiно ходите?

– Нi. Майже нiколи.

– А чи не тому, що люди там завжди б’ються i падають у колодязi?

– Авжеж… а ще корчать страшнi гримаси та виголошують неприроднi й неправдоподiбнi дiалоги.

– Облишмо на хвилину дiалоги, – сказав Стар. – Само собою, вашi куди вишуканiшi за тi, що iх здатнi породити, як ви висловилися, борзописцi… саме тому ми вас сюди i запросили. Та уявiмо собi дещо iнше, поза поганими дiалогами та гасанням по колодязях. Скажiть, у вашому кабiнетi е грубка, яка запалюеться сiрниками?

– Здаеться, е, – сказав Бокслi насторожено, – та я нею не користуюся.

– Припустiмо, що ви сидите в своему кабiнетi. Ви цiлий день з кимось билися або щось писали, i тепер надто втомилися, щоб далi битися чи писати. От i сидите собi, втупившись у порожнечу… нудитесь, як всi ми, часом бувае. Аж тут у кiмнату заходить гарненька стенографiстка, яку ви вже бачили до того, i ви спостерiгаете за нею… знiчев’я. Вона вас не помiчае, хоча ви зовсiм поруч. Знiмае чорнi рукавички, вiдкривае сумочку й вивалюе ii вмiст на стiл… – Стар пiднявся, жбурнувши кiльце з ключами на письмовий стiл.

 – У неi всього-на-всього два дайми[64 - Дайм (англ. dime) – монетка коштом у 10 центiв або одну десяту долара США.] та один нiкель[65 - Нiкель – монетка в п’ять центiв. Виготовляеться зi сплаву мiдi та нiкелю, звiдси й назва.]… та картонна коробка сiрникiв. Вона залишае нiкель на столi, а дайми кладе в сумочку, пiдносить чорнi рукавички до грубки, вiдкривае дверцята й кидае рукавички всередину.