Кохання останнього магната

Роуз i Вайлi чекали, мiж собою не розмовляючи, i лише зрiдка обмiнювалися стислими реплiками з мiс Дулан. Час вiд часу дзвонив помiчник продюсера Рiенмунд, який чекав у себе в кабiнетi разом з Брока, режисером. Аж ось хвилин за десять задзижчав зумер вiд Стара, i мiс Дулан зателефонувала Рiенмунду i Брока; тiеi ж митi з кабiнету нарештi вийшли Стар з бiдолашним актором, причому Стар приязно пiдтримував того пiд руку. Актор був до того збуджений, що варто було Вайту запитати, як воно, як той тут же розкрив рота, щоб все йому викласти просто тут i негайно.

– Ой, зовсiм кепсько, – почав було актор, проте Стар одразу перебив його:

– Це ще не кепсько. Іди i грай роль, як я сказав…

– Дякую тобi, Монро.

Роуз Мелонi подивилася услiд акторовi, не сказавши тому нi слова.

– Хтось на ньому ловив мух? – запитала вона, натякаючи на голлiвудський вислiв про те, що хтось намагаеться привернути до себе увагу за чужий рахунок.

– Вибачте, що змусив чекати, – мовив Стар.

 – Прошу до кабiнету.

Епiзод 9

Був уже полудень, i учасники наради мали право рiвно на годину часу Стара. Не менше, бо перервати таку нараду мiг тiльки режисер, у якого щось не складалося на зйомках; часом i набагато бiльше, бо кожнi вiсiм днiв компанiя мала випускати картину, настiльки ж складну й дорогу, як Рейнгардтове «Чудо».[74 - У виставi нiмецько-австрiйського театрального режисера Макса Рейнгардта (1873–1943) «Чудо» («Мiракль») (1911) за п’есою Метерлiнка «Сестра Беатриса» в обробцi К.

Г. Вольмюллера посеред гiгантськоi театральноi зали було зведено готичний собор. Поряд з 250 музикантами в спектаклi брали участь 2000 акторiв i статистiв, звучали справжнi церковнi дзвони, дiйство освiтлювало 60 прожекторiв. Цю постановку Рейнгардт з декорацiями та костюмами Нормана Бел Геддеса вiдновив на Бродвеi у 1924 роцi.]

Траплялося, хоча i не так часто, як рокiв п’ять тому, що Стар працював над одним фiльмом протягом цiлоi ночi.

Однак пiсля такого спалаху дiяльностi вiн почувався потiм кiлька днiв зле. Якщо ж вiн мiг перекидатися з однiеi справи на iншу, то з кожною перемiною неначе вiдчував приплив свiжоi енергii. І як тi «соньки», що можуть прокидатися за своiм внутрiшнiм будильником, Стар завiв свiй, щоб той «задзвонив» за годину.

До складу учасникiв наради, крiм сценаристiв, входили Рiенмунд, помiчник продюсера, якому Стар благоволив, i Джон Брока, режисер фiльму.