Смугастий мов життя

Того лiта 1969 року вони з Вiтьком побачили багато чого: познайомилися з безлiччю «бариг», на яких мало не офiцiйно працювали такi хлопчаки, як вони, «старшими на районi», здебiльшого тими хлопцями, що вже встигли «вiдмотати срок» i на цiй пiдставi отримали право стежити за дотриманням злодiйських та бiйцiвських правил, що по-зонiвськи називалося «понятiями», справжнi кривавi побоiща, в яких мали виборювати власне право на «вiльне плавання» в морi дрiбного шахрайства без якого у Вiтьковiм товариствi не мислилося хлоп’яче життя…

Для Вiтька все це було звичним, а от Гениковi, чийого брата поважали тiльки завдяки батьковi, довелося збагнути просту iстину: хочеш вижити на вулицi, тримайся за того, хто ii краще знае, i намагайся бути дужим.

Удвох iз Вiтьком вони здавалися однолiткам доволi значною силою – iх почали побоюватися.

Спрацював на це й ще один випадок.

«Другою домiвкою» для Геника на той час давно вже був единий на районi кiнотеатр. Стареньуий, iз аварiйним «малим» залом (зате «великий» ще тримався, хоча й дав трiщину по стiнi), але на диво затишним зi своiм напiвтемним фойе, увiшаним чорно-бiлими портретами усмiхнених акторiв пiд склом.

У «великiй» залi, на улюбленому задньому ряду, «на верхотурi», з квитком за 20 копiйок пiд час денного сеансу можна було вирiшити всi хлопчачi проблеми, подурiти, похихотiти, подражнитися з дiвчат, здiйснити «товарообмiннi» операцii, домовитися про вечiрнi «стрiлки» та «розбiрки», завести кориснi знайомства й налагодити потрiбнi зв’язки, укласти уснi угоди про ненапад чи, навпаки, викликати на бiй – словом, життя в залi кипiло й вирувало, поки на екранi миготiли кадри кiножурналу про досягнення п’ятирiчок або нудного кiно про чисту любов комсомольця до мiщанки, або навпаки, яка завершуеться драматичною розлукою пiд час вiдбуття одного з закоханих на чергове всесоюзне будiвництво.

Дуже холодноi чи дощовоi днини тут можна було зiгрiтись i просто подрiмати. Бiлетерки «для порядку» вдавали боротьбу «з хулiганами», але Геник знав: iм байдуже й до «хулiганiв», i до лушпайок вiд насiння пiд крiслами, й до галасу в кiнозалi. Вiн чудово розумiв: усiм у цьому свiтi на все начхати. І це його влаштовувало.

Ось i цього дня вiн зiбрався поеднати приемне з корисним – пообiдати в кiно.