Час прокидатися.UA

Трое проти одного – признатися чесно – нiкудишнього бiйця…

Перший удар наздогнав мене неочiкувано – я просто не був готовий до болю, який сталевою голкою уп’явся менi в живiт i змусив скорчитися, перехопивши подих. Іншi два – менш сильнi, посипалися за першим.

Хлопцi не поспiшали – вони розтягували забавку.

– Бабло гони, козляра! – прошипiв один менi в обличчя, обдаючи смердючою хвилею алкогольного перегару.

– Ти чув, що тобi сказано? – перепитав iнший, нависаючи надi мною.

Я тiльки кивнув, трохи розпрямляючи спину, i неслухняною рукою полiз до кишенi.

– Хлопцi, у вас якiсь проблеми? – пролунав раптом поза спинами молодикiв спокiйний голос.

Нападники усi разом повернулися на той голос, але вiдразу ж заспокоiлися, уздрiвши поряд себе невисокого худорлявого чоловiка у легкiй темнiй куртцi.

– Це у тебе вони зараз будуть, – загрозливо пробасував найвищий iз хлопцiв – мабуть, «голова» дрiбноi банди. – Вали звiдси!

– Трое на одного? Цiкаво, – вiв далi незнайомець, що нiби i не чув погроз здорованя.

– Ти теж хочеш? – викрикнув той, що стояв злiва вiд мене, i раптово кинувся у бiк незнайомця.

Те, що сталося далi, химерним чином злилося у моiй трохи потьмаренiй головi в одну плавну лiнiю: незнайомець вiдступив на крок назад, ледве вловимий рух – i хлопець простягся на асфальтi, й у ту ж мить швидкий удар ногою змусив його закричати i зiгнутися удвое.

– Ах ти ж…

Проте ще один iз моiх кривдникiв не встиг напасти першим – удар кудись пiд ребра i його змусив зiгнутися, а невiдомий боець схопив його за голову i змусив нахилитися вниз – аби зустрiти удар колiном, що вiдправив його у нокаут.

– Позаду! – крикнув я, помiтивши як перший, хто опинився на асфальтi, вже оговтався вiд удару i пiдiймаеться, аби знову кинутися на мого несподiваного рятiвника.

Який, так само незворушно, уже дiстав пiстолет звiдкись з-пiд куртки i направив його на молодика, що вмить позбувся бойового запалу.

– Не стрiляй! – у голосi хлопця вiд колишньоi впевненостi не лишилося нiчого.

– Чому? – запитав незнайомець аж нiби здивовано.

– Ми… ми ще нiчого не зробили…

– Ви ЩЕ нiчого не зробили? Не встигли?

Чоловiк повiльно перенаправляв дуло пiстолета з голови хлопця на ногу, нiби роздумував, куди саме йому бiльше хочеться вистрiлити.