Обитель героїв

Пiдбор так i старався наступити як не на трiснуту раму, то на розiрване полотно. Обличчя численних учасникiв баталiй, зображених на полотнах, з осудом дивилися на обер-квiзитора знизу вгору.

«За що?» – мовчазно запитували героi.

Слiпучо-бiлий коридор виводив до сходiв, застелених ворсистим килимом, схожим на заснiжену дорогу. Сходи вели нагору – до гостьових покоiв, – i вниз, до харчевнi, розмiщеноi, якщо вiрити плачу хазяiна, на цокольному поверсi. Закiнчувався коридор ще одним розшматованим прорiзом.

– Що там?

– Камiнна зала, ваша свiтлосте…

Всерединi зали панував повний розгром. Як не дивно, це остаточно заспокоiло обер-квiзитора i якоюсь мiрою примирило з навколишньою дiйснiстю. По-перше, картина мiсця подii виявилася типовою. Подiбне Конрад бачив десятки, якщо не сотнi разiв. По-друге, розгром припускав наявнiсть слiдiв i речових доказiв, що, безсумнiвно, полегшувало слiдство й пошук винуватцiв. А по-трете, з першого погляду на розбитi в друзки крiсла, кульгавий столик, до половини забитий у пащу камiна, обiдрану оббивку дивана, перекинутi шандали й арбалетнi болти, що стирчали зi стiн, барон вiдчув напад зловтiхи.

Бо не повинен задрипаний готель на околицi виблискувати чистотою, як вiйськовий госпiталь iменi королеви Якобiни у днi вiзиту найяснiшоi покровительки! Не повинен, i квит.

А так – зовсiм iнша рiч.

Повна вiдповiднiсть канону «пiсля бiйки».

Барон знаком звелiв хазяiновi залишатися в коридорi. Бувалий у бувальцях стряпчий спробував вдати, нiби розпорядження його не стосуеться, але обер-квiзитор миттю припинив самоуправство.

– На ваш вiк, голубе, збиткiв вистачить. Стачило б чорнила… Будьте такi ласкавi, не плутайтеся пiд ногами.

Гидливим щиглем збивши з плеча випадкову порошинку, Конрад хруснув тонкими пальцями й увiйшов до зали. Так, бiйка тут була не на жарт. Невiдомi лиходii брали гостей у клiщi, атакуючи через вiкно та з боку центрального входу. Цiкаво, а чорний хiд тут теж чорно-бiлий? Барон пiдняв з пiдлоги уламок скла, оплавлений i потемнiлий.

Слiди сажi на стiнах, барельеф камiна в кiптявi… Вiд займистих стрiл або «чуського вогню» наслiдки були б iншi. Якби почалася реальна пожежа, вiд готелю до ранку залишились би димуючi руiни. Виходить, застосовувалась бойова магiя, що збiльшуе провину.

Вiдомство Тихого Трибуналу.

Але, з iншого боку – стрiли, сокири…

І наказ Вiльгельма Цимбала: не поспiшати з доповiддю в Трибунал.