Обитель героїв

У цьому разi Заповiт лише м'яко рекомендував «по можливостi, свiтлi тони», але не наполягав категорично.

Молодий стратег дотримувався рекомендацiй: бежевi ботфорти, вершково-кремовi лосини, новомодний, завужений у талii камзол iз блiдо-блакитного сукна, два ряди срiбних гудзикiв… Втiм, у змiнному гардеробi було вбрання й темнiших барв. Командор зобов'язаний передбачити все, нехай навiть подiбний дрiб'язок i не належить до сфери стратегii чи тактики. Пригадуеться, гранд-професор Люгель Двоголовий з кафедри фунстрату повсякчас повторював на лекцiях: «Перемога починаеться не з флангового прориву кавалерii, а iз запасних гетрiв у багажi барабанщика!»

Герман мимоволi посмiхнувся, згадавши старого з його афоризмами, але одразу потамував усмiшку.

Не мiсце й не час.

Хвилину-двi вiн вивчав барельеф над камiном. На вiдмiну вiд незграбних полотен, розвiшаних у готелi на кожному кроцi, барельеф був зроблений надзвичайно майстерно. Не те що мазанина найманих живописцiв-батальерiв! Одухотворенi обличчя лицарiв, що тнули мерзенних слуг Чорного Аспiда сталлю й чарами, здавалося, свiтилися зсередини.

Начебто Свiтло, якому вони служили, наповнило душi до краiв i тепер вихлюпувалося назовнi.

Вiдблиски полум'я камiна?

Чи тут не обiйшлося без дещицi мани?

Сам Герман, не будучи магом, цього визначити не мiг, а вiдволiкати Кристофера заради такоi дурницi вважав безглуздим i нетактовним.

Вiн ковтнув емурiйського мускату, оцiнив витонченiсть букета й неквапно обернувся. Чiпким поглядом окинув Бiлу залу й вiрних соратникiв, немов оцiнював вiйсько та диспозицiю перед майбутнiм боем.

Яскраво горiли свiчки в шандалах i канделябрах – пiд стелею, на стiнах, на ломберному столику в центрi. Наближалася пiвнiч, але тут полум'я не залишало мiсця пiтьмi, виганяючи ii з найвiддаленiших закуткiв. Символiчно. У присутностi тих, хто тут зiбрався, так само, як i в iхнiх серцях, можливий тiльки найчистiший, найяскравiший, найжиттедайнiший вогонь, без найменших домiшок диму чи кiптяви.

Пафос? Звiсно.

Але пафос – це страждання людини пiд дiею сильноi пристрастi.

А серед нас нема тих, хто смiеться зi страждань i зневажае пристрасть.

Склад квесторiв i справдi був доволi вдалий. Герман не полiнувався ознайомитися з архiвами Ордену i з задоволенням переконався: його загiн унiкальний. У високосний похiд до Цитаделi вирушали благороднi майстри меча, бойовi маги й волхви-пiклувальники; часом – вправнi мисливцi та слiдопити, що вирiшили присвятити себе iдеалам Рiвноваги.