Обитель героїв

Але досi не бувало випадку, щоб квест очолив випускник факультету фундаментальноi стратегii, який з вiдзнакою закiнчив магiстратуру унiверситету в Браваллi! І нiколи ще пiд орудою дипломованого стратега-унiверсала не збиралося воiнство таких виняткових чеснот.

Ось, примiром, Кристофер Форзац. Стоiть бiля вiкна спиною до всiх, у незмiннiй сiрiй хламидi, схожий на велетенську свiчку, увiнчану свiтлим полум'ям чуприни. Налаштовуе кришталеву кулю-обсервер, що лежить на пiдвiконнi. Обличчя Крiса не видно, але запевне вiн беззвучно ворушить губами, бурмочучи закляття.

Вiн часто ворушить губами, навiть коли не чаклуе, а просто задумаеться. Тонкi пальцi музиканта ласкаво погладжують кулю, наче кошеня. Волхв-пiклувальник? Вiщун-люмiносернер? Бери вище! У його вiцi – вправний некромант-вербувальник, рiк тому блискуче захистив дисертат, залюбки склав кандидатський практикум з розверзання могил! І попри це – переконаний прихильник Ранковоi Зорi. Ну скажiть, коли i де некрот боровся проти Зорi Вечiрньоi?

– Германе, пора! Я готовий!

– Ти завжди готовий, Джеймсе.

Не поспiшай, настане i твiй час…

Молодший нащадок древнього, хоча й зубожiлого роду, генiальний боець, найкращий учень маестро Франтiшка Челлiнi – Джеймс Рiвердейл вписувався в загiн, як вiртуоз-скрипаль у камерний оркестр. Саме на таких людях i тримаеться Рiвновага. Із Джеймсом стратег близько зiйшовся ще пiд час вступних випробувань i тепер несказанно радiв блискучому союзниковi. Радiсть – це добре. Радiсть – запорука перемоги. «Бо радiсть надихае на подвиги, додае сили та вiдваги, ведучи прямiсiнько до катастрофи задумiв Чорного Аспiда», – сказано в Заповiтi.

Джеймс перехопив погляд Германа – легко, заввиграшки, як перехоплював чужий клинок на випадi – й вiдкинувши з чола русяве волосся, пiдморгнув друговi. Годi, мовляв, хвилюватися, ми приреченi на успiх! Якби успiх задуманоi авантюри залежав тiльки вiд Рiвердейла, командор був би спокiйнiший за надгробну плиту… Сьорбнувши ще раз вина, Герман дорiкнув собi за недоречне порiвняння; i знову дорiкнув – за кумедну забобоннiсть.

Але ж не даремно спливло, не випадково. Свою мiсiю стратега вiн на першому етапi виконав iз честю; тепер черга за тактиками – Джеймсом i Кристофером, воiном i магом.

– Про що задумався, красивий?

Грайливе контральто, сповнене м'яких обертонiв, з ледь помiтною хрипинкою на денцi. Вiд голосу Агнешки командора пробирав солодкий трепет, i перед цiею слабiстю пасував навiть «золотий» диплом магiстра з вiдзнакою.