Обитель героїв

Буцiмто згодом у бiйцiв навiть вiдбувалися тiлеснi змiни, зовнi непомiтнi, але успiшно застосовуванi в реальнiй сутичцi.

Першi роки iснування храму, роки роботи з гомобестiями та людьми-добровольцями, оповитi мороком таемницi. Про храм ходили легенди, страшнi як для слухачiв, так i для друзiв Крiстобальда Скуни, якi стояли бiля витокiв. Розповiдалося про жахливi хвороби, про втрату координацii рухiв, про божевiлля та звiроподiбнiсть вдачi. Згодом плiтки вщухли, а храм Шестирукого за великi грошi почав приймати на навчання молодь, що прагла слави героiв.

З незмiнно чудовим результатом, виправдуючи високу плату за послуги.

Джеймс Рiвердейл, загиблий квестор, належав до цiеi молодi.

Ернест Рiвердейл, його дiд, був другом дитинства Крiстобальда Скуни, одним iз перших добровольцiв храму.

CAPUT III

«Стережися, рибонько, he ходи, де глибонько – бо не спить рибалка, тебе любить палко…»

Ролi вдячного слухача «Повiстi про дiм Рiвердейлiв» Конрад удостоiвся за п'ять хвилин бесiди зi старим графом.

Слухаючи героiчну сагу, барон геть знудився i заходився допитливо розглядати iнтер'ер готельноi харчевнi, де iм миттево накрили столик на двох.

Як i весь «Притулок…», харчевня дiлилася на двi половини: чорну й бiлу. Нiяких перегородок чи бодай ширм не спостерiгалося: Свiтло й Темряву вiдокремлював лише кольоровий фронтир. Крiм картин боротьби двох чистих начал (лiворуч перемагала Темрява, праворуч – Свiтло), що вже набили оскому, стiни прикрашав цiлий арсенал зброi, як неушкодженоi, так i понiвеченоi в боях, а також деталi обладункiв.

«Бутафорiя, – визначив обер-квiзитор досвiдченим оком. – „Засохла кров“ на клинках – iржа навпiл з туристанською охрою. Хоча серед лат е цiкавi екземпляри…»

Ось, примiром, чорний лакований шолом. Судячи з напису, належав Аспiдовi Другому. Брехня: хто дозволить вивiшувати релiквiю перед плямкаючими та сьорбаючими обивателями?! Проте, глянцево-блискучий, iз широкими «закрилками», покликаними захищати шию, iз глибокими провалами «очниць», де, здавалося, зблискували пекельнi вогники, з вузьким i тупим загратованим «рилом», шолом справляв враження.

Для Аспiда пiд будь-яким порядковим номером – якраз.

На бiлiй сторонi до панелi були прибитi снiжно-срiблястi крила неабиякого розмаху. Хтось iз лицарiв Ранковоi Зорi вiдловив живцем ангела й вiдiрвав йому крила? Навряд чи. Скорiше, оригiнальна частина обладунку, що надае квесторовi ангельського вигляду для залякування супостата.