Обитель героїв

«У кiнному бою згодиться, – прикинув Конрад. – Але пiше янголя далеко не полетить…»

Пiд крильми стояв величезний щит, низ якого загинався горизонтальною сходинкою. По краю сходинка була заточена у виглядi пилки.

– Виглядае страхiтно. Насправдi ж… – простежив за поглядом барона Ернест Рiвердейл, закiнчивши оповiдь. – Кнехтовi в обладунку з мiцними поножами ця пилка – що несвезлоху дротик. Якщо цей оригiнальний виступ добряче штовхнути, щитоносець дiстае нижнiм краем щита по ногах, заточуючись, i верхнiм – по обличчю.

Навiть за наявностi шолома, повiрте, доволi болiсно. Я б iз задоволенням долучив цей щит до своеi колекцii. Навдивовижу безглузда конструкцiя. Треба буде переговорити з хазяiном…

Граф замовк i щедро притрусив сiллю сирну запiканку з мигдалем. На щастя, бiльша частина солi потрапила за обшлаг рукава дiдка, майже не зiпсувавши смак страви. Нi, так вiртуозно прикидатися неможливо! Але розповiдь про войовничу родину? Про участь у дiяльностi храму Шестирукого Крi? Запiдозрити шляхетного аристократа в брехнi не було нiяких пiдстав.

Виходить, у чутках про сумний результат перших експериментiв Крiстобальда Скуни е зерно iстини?

Чи все набагато простiше?

Граф ле Бреттен – теоретик. Чистий теоретик! І друговi дитинства допомагав саме в цiй якостi. Наприклад, тактика ближнього бою, знання якоi вiн чудово продемонстрував на прикладi щита з пилкою. Навiть у Ложi Бранних магiв е своi теоретики, знавцi вiялового метання блискавок, нездатнi запалити недогарок свiчки.

Все це добре, але…

Чому граф з'явився в «Притулку героiв»?

Вiдразу пiсля трагедii, спiзнившись хiба на добу?!

Обер-квiзитор обережно покосував на спiврозмовника. Граф перебував у задумi, обличчя його виглядало сумним. На жаль, базiка Трепчик уже повiдомив старому про нiчне побоiще, розфарбувавши подii у найтемнiшi кольори. Тим часом сам же просив барона мовчати! Зачiпати слизьку тему не надто тактовно, але за час вечерi мiж чоловiками встановилася якась подоба довiрчих стосункiв, як у людей зi спiльним горем.

Конрад вирiшив ризикнути.

– Даруйте, графе, що вiдриваю вiд мiркувань… Що привело вас у столицю?

– Як – що? Звiсно, те саме, що й вас. Лист.

«Який лист?!» – мало не вирвалося в барона.

Зависла небезпечна пауза. Рiвердейл здивовано заклiпав очима на обер-квiзитора, немов очiкував, що той зараз розсмiеться й зiзнаеться в невдалому жартi. Пiд короткозорим поглядом старого Конрад вiдчув себе останнiм мерзотником.