Обитель героїв

У тiнях коридору Чорноi половини вiн не почувався зайвим, як у Бiлому крилi готелю. Так, вiдчув певний дискомфорт. У Майоратi лицарi Ордену, мабуть, роками живуть у подiбних умовах, та ще й поводяться вiдповiдно. Недовго й з глуздом розпрощатися. Доброволець Ордену Зорi, на думку Конрада, апрiорi був оригiналом з дивацтвами. Правду казав бойовий маг Кольраун: iдеальним Добру i Злу мiсце в резервацii.

Інакше всi ми оселимося у великому «Притулку героiв».

Вiн швидко озирнувся, перш нiж присiсти навпочiпки перед потрiбними дверима.

Коридор був порожнiй. Перебравши в'язку, Конрад безпомилково вибрав потрiбну вiдмичку. Мимохiдь пожалкував за новим манiкюрним набором, залишеним у власних апартаментах: полiрувальна пилочка пiдiйшла б краще. Та дарма… Вузька смужка сталi ковзнула в замкову щiлину. Хитра нарiзка вчепилася замковi в потрухи. Тепер дотиснути… Чверть оберта вправо… Глибше… І вправо до упору.

Є!

Тихенько клацнувши, замок вiдiмкнувся.

Про всяк випадок обер-квiзитор озирнувся ще раз i нiкого не помiтивши, мишкою прослизнув до покоiв баби.

* * *

Житло Аглаi Вертенни виглядало скромнiшим, нiж баронське. Втiм, гординя не була властива фон Шмуцу. Його погляд буквально обмацував кiмнату, запам'ятовуючи точне розташування предметiв – щоб вiдновити «рiвновагу» по закiнченнi негласного обшуку. Саме так називали у Всевидющому Приказi проникнення без ордера прокуратора.

За хвилину обер-квiзитор заходився, висловлюючись пiвденно-реттiйським злодiйським жаргоном, «нишпорити по шухлядах».

На щастя барона, карга встигла розпакувати своi численнi пожитки й розкласти-розвiсити все, що вважала за потрiбне, у зразковому порядку. Дивно як на вреднющу скандалiстку, але полегшуе роботу детектива. Отже, що ми маемо з майна чарiвноi бабусi?

Дюжина пляшечок i слоiчкiв з рiзнобарвними рiдинами та мазями.

Двi чималенькi скриньки ручноi роботи з iдентичними наборами веретен у кожнiй.

Два згорнутих у кружальця ременi м'якоi шкiри, без пряжок i застiбок, з потовщеннями посерединi.

Три кошелi з мармуровими кульками для гри в «шибзик».

Торбинка зi шпильками, нитками, голками та iншим дрiб'язком.

Старовинний роговий гребiнь; позолота стерлася вiд часу.

І нарештi, у потайнiй кишеньцi староi торбини – аркуш щiльного паперу, складений учетверо.

На сортах паперу Конрад знався добре. Вiн одразу визначив: жовтизна аркуша – не ознака старостi чи поганоi якостi.