Пасербки восьмої заповіді

На мить Джошевi здалося, нiби все це вже було, i вiн просто спить, або навпаки, щойно прокинувся, i Марта жива-здорова, i вони ще тiльки мають зустрiтися в оперi, але цього разу все буде гаразд, i…

І тут вiн насилу пригадав, що Арчибальд Шварц на прiзвисько Грижа два тижнi тому попався на черговому «дiлi», забравшись у будинок дуже впливового чиновника, i цими днями його мали повiсити на мiськiй площi.

У науку iншим.

Але замiсть того, щоб гойдатися в добре намиленому зашморгу чи, принаймнi, чекаючи цього самого зашморгу, гнити у в’язницi та залагоджувати своi складнi вiдносини з Господом – замiсть цього Грижа чомусь сидiв у винарнi, пив вино й посмiхався самими губами, а в темно-сiрих очах Арчибальда Шварца на прiзвисько Грижа… нi, не повинна читатися в очах людини, що раптом опинилася на волi, така смертельна туга й цiлковита безнадiя!

Але чому?! Якщо Арчибальд якимось дивом вирвався з в’язницi чи був помилуваний, то вiн мав би радiти… Грижа радiв.

У будь-якому разi, збоку все здавалося саме так. Винарня, приятелi, напоi – що ще треба чоловiковi, який уникнув катiв? Але погляд… пiсля почутого в шпиталi св. Магдалини Джош не мiг помилитися! На душi в Арчибальда Шварца було так само тужно й мерзотно, як i в нього самого.

Начебто цю саму душу роз’iдав iзсередини невидимий хробак.

Джозеф велiв служницi принести вина i пiдсiв за столик до Грижi.

– О, Джоше! – щиро зрадiв Грижа, i на мить його очi стали колишнiми, але тiльки на одну мить, не бiльше. – Добре, що ти з’явився!

– Вiтаю, Арчi, – вичавив i себе криву посмiшку Джозеф.

 – Як тобi вдалося уникнути шибеницi? Втiк, чи що?

– Майже, – Грижа вiдразу пригас i мовби змалiв у зростi. – Ось, пан Джон Трейтор[6 - Трейтор (англ.) – зрадник.] допомiг…

І Шварц кивнув назад, на високого сухорлявого пана з чорною сивуватою еспаньйолкою, косо прилiпленою на чималому пiдборiддi. Незнайомець у багатому темно-зеленому камзолi й такому ж зеленому, з пiвнячим пером, беретi, хвацько насунутому на лiву брову, найбiльше скидався на iспанця, хоча прiзвище та iм’я в нього були швидше англiйськими – у цiй винарнi пановi Трейтору аж нiяк не мiсце.

При згадцi свого iменi рятiвник Арчибальда Грижi пiдвiвся й злегка вклонився. Джош вiдповiв йому тим самим. Тодi пан Трейтор пiдхопився i, розшаркавшись, пiдмiв пiвнячим пером свого берета сумнiвно чисту пiдлогу винарнi. Вiдкiля б не взявся цей дивний пан, який у вiльний час рятуе злодiiв од шибеницi, – вiн був сама поштивiсть.