На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пасербки восьмої заповіді». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фэнтези, Боевое фэнтези. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пасербки восьмої заповіді

Автор
Жанр
Дата выхода
02 ноября 2008
Краткое содержание книги Пасербки восьмої заповіді, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пасербки восьмої заповіді. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Генри Лайон Олди) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Не варто грати у піддавки з Дияволом, коли на кону стоїть твоя душа. Ой, не варто! Бо Нечистий не пробачає боргів…
Вони – злодії і діти злодія. Але злодії незвичні. Їхня мета – не коштовності й гроші, вони крадуть думки та сподівання людські. Й усе, здавалося б, нічого. Та трагічне кохання молодшої, Марти, спонукає її на відчайдушний вчинок. В останню мить вихоплює вона з-під самого носа Великого Здрайци вже продану душу коханого. І тепер тікає, мчить від дияволових поплічників, і немає їй ніде спокою… Чи ж буде колись?
Безсумнівно, роман знаменитого харківського дуету, які разом іменуються Генрі Лайон Олді, припаде до смаку всім любителям історичної фентезі, бо, як завжди, порадує читачів нетривіальним сюжетом, оригінальними характерами та майстерністю написання. Але цього разу – вже українською!
Пасербки восьмої заповіді читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пасербки восьмої заповіді без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
І довго потiм розповiдали пастухи Бескидiв один одному, як старий князь Лентовський став однооким, як княжич Янош зi сказу ледь не зарубав корчмаря Йошку, i лише спритнi ноги врятували того, коли горiла корчма, пiдпалена гайдуками Лентовського, а старий князь, притискаючи до розiдраноi очницi закривавлений плат, рикав надiрваним голосом:
– Палiть! Усiх палiть, сучi сини!.. О, пся крев…
Про жiнку та ii собаку не згадав нiхто.
2
– Не могла я iнакше, Джоше… нiяк не могла. Адже ти й сам злодiй, ти маеш мене розумiти…
Нiч застала жiнку з собакою в дорозi, але одновухий пес миттю звернув з битого шляху та неквапливо потрюхикав до лiсу – а жiнка спокiйно пiшла слiдом за ним, чимраз далi заглиблюючись у чагарник, що густiе, мов iз кожним кроком петляла помiж поодиноких бiлих стовбурiв берiз.
І справдi: не встигло ще остаточно стемнiти, як вони дiйшли до вiвчарського куреня – добрячого, щiльно застеленого свiжими гiлками, iз вигорiлим кострищем посерединi, над яким на довгому цiпку, причепленому до двох поперечних жердин, висiв закiптюжений казан.
За весь цей час вiн не видав нi звуку, наче був нiмий.
Та й жiнка мовчала, вiдколи вони залишили злощасну корчму Йошки Мозеля. Мовчки йшла вона по дорозi, мовчки пробиралася мiж стовбурами, мовчки розпалювала багаття та розбиралася з убогими припасами, добутими з полотняноi дорожньоi сумки з нашитими поверх смугами дубленоi шкiри. Вiвчарський курiнь, а вiн звик до гомiнких, балакучих людей, якi горланили пiснi та далеко за пiвнiч лякали одне одного страшними казками, здивовано дослухався до тишi. Тож коли легкий нiчний дощ зашарудiв i захлюпав по лiсi, проганяючи тишу, то куреню стало спокiйнiше вiд цих затишно-шепiтних звукiв.
Листя здригнулося, пiддалося мерзлякуватiй ласцi крапель, глибоко в землi грибниця започаткувала таемне таiнство народження гриба, переполошенно зацокала самотня вивiрка в кронi вiкового бука, i багаття, догоряючи, слабко висвiтило всерединi куреня двi притуленi одна до одноi тiнi: людську й нелюдську.
– Не могла я iнакше, Джоше… нiяк не могла.











