Пасербки восьмої заповіді

Нехай батько наiсться досхочу, тодi можна буде спокiйно рушати в дорогу.

У дорогу…

Легкi сухi пальцi торкнулися Яношевоi шиi. Вiн здивовано обернувся – чорна жiнка стояла зовсiм поруч, наче миттево перемiстилася вiд свого стола до мiсця князiвськоi трапези. Тонкi губи ворухнулися – жiнка мовила перепрошуючи:

– Великодушно прошу пробачити, ваша милосте! Спiткнулася…

– Геть звiдси, – недбало кинув молодий Лентовський, наливаючи собi вина в дерев’яний кухоль, i раптом вiдчув, як у нього засвербiли очi.

Саме очi, як нiбито вiд потилицi… нi, вiд шиi, де торкнулися Яноша чужi пальцi, потяглися всередину тоненькi нитки-павутинки, швидка метушлива цвiль, кiнчиками невидимих волокон увiйшовши зсередини в зiницi й ворушачись, розтягуючись, розростаючись…

Княжич здивовано клiпнув – i вiдчуття зникло.

Немов рука досвiдченого кишенькового злодiя, що в останню мить зникае з вiдкритого гаманця, коли розтелепа-хазяiн запiдозрить недобре й роззявить рота, щоб заволати на весь базар: «Тримай злодiя!»

Об чобiт Яношевi розчулено терлася корчмарева кiшка Бирка – випрошувала шматочок свининки, боязко поглядаючи на одновухого пса, який усе ще дрiмав.

– Пiд гiркою, пiд мостом псуе дiвок чорт хвостом, – завiв на всю корчму старий князь, а скрипаль на ходу спробував пiдхопити мелодiю. – Буде чорту лихо, ой…

Забувши слова хвацькоi пiснi, що чув вiд егерiв на минулому полюваннi, Лентовський вилаявсь i пожбурив у скрипаля обгризеною кiсткою.

Чорна жiнка уже вiдходила вiд князiвського столу, коли обличчя ii раптом напружилося, у поглядi, зверненому до старого князя, спалахнула шалена ненависть, що блискавицею метнулася пiд густими бровами, але жiнка рiзко присiла, злодiйкувато погладила Бирку, що нявкнула, i обличчя жiнки майже вiдразу набуло попереднього виразу.

Ще мить – i нi ii, нi рябого собаки в корчмi вже не було.

Йошка побачив поряд з недоiденою печенею срiбний напiвталер, але вирiшив галасу не здiймати i тим бiльше не гнатися за гостею; а невдовзi йому стало не до талерiв i жiнок: найбезневиннiша кiшка Бирка люто засичала, стрибнула на стiл i звiдти живою грудкою кинулася прямо в обличчя старому князевi.