Шмагія

Ще чаклуна тiшило, що дотримуватися особливих умов договору з Лiлльським магiстратом i видавати дiвчат пiсля того, як полиняють, замiж у пристойнi родини буде вже не вiн.

Незабаром Гюрзель, Химейра та Емпуза-молодша сяк-так видобулися назовнi. Гмикаючи та намагаючись якомога болячiше наступити подрузi на п’яти, панянки рушили на подвiр’я пiд конвоем гвардiйцiв. Сивий кiт зiскочив

iз тину, потерся об ноги Химейри, чим викликав нову iстерику зi слiзьми й прокльонами на адресу «мерзенного звiра». Мускулюс спершу хотiв був знову згадати про батога, та котисько почав тертися об його ноги й чаклун мало не завив.

Мерзотникова шерсть своею жорсткiстю нагадувала колючий дрiт.

Поряд щасливо гавкав барвистий песик. Видно, щиро захоплювався витiвками товариша.

– Нюшко, цить! А ти, Косяку, йди в свiтлицю, я тобi молочка дам, iз лугом…

* * *

Покоi для незайманок, як обумовлювалося заздалегiдь, було вiдведено на другому поверсi, в бiчному крилi. Тут дiвчата завше линяли. Проте, не забуваючи, що береженого доля береже, Мускулюс особисто перевiрив засуви, переконався в мiцностi подвiйних грат на вiкнах.

Коваль постарався на славу, та й муляр не схибив. Навiть якщо три дiвицi зберуться пiд вiкном, заманюючи перехожих iз-за паркана, пруття iм не видерти.

Розумака майстер Леонард! Мастак у палiтурнiй справi!

Охорону Андреа планував розмiстити, як звичайно: один гвардiець у дозорнiй комiрчинi перед дiвочими покоями, iнший у коридорi, третiй патрулюе зовнi, бiля ворiт i вздовж паркана.

Сплять по черзi – коридорний потрiбен не завжди, особливо якщо сам чаклун у домi.

Честь честю, за пiвгодини вiн вiльнiше зiтхнув.

– Прошу майстра Андреа пообiдати!

Господар до обiду спустився в трапезну. Хвороба жiнки – рiч сумна, однак роздiлити з гостем хлiб-сiль – справа, скажемо прямо, свята. Коли Леонард Швелер обмiнявся з чаклуном трикратним рукостисканням, Мускулюс тихо крекнув. Хоч i не був обдiлений силонькою, а все-таки в кожум’яки з дiда-прадiда лапа була виняткова.

Окiст iз клiщами. Пiсля такого вiтання брати iжу доволi складно. Леонард зайняв чiльне мiсце та розпорядився, щоб Цетинка вiднесла харчi нагору, «дiвкам i iхнiй гвардii», довiдався, що дочка подбала про це загодя, i статечно кивнув. Був вiн огрядний, пузатий, сивого волосся не стриг, тому над рожевою лисиною клубочилася пiр’яста хмара. Немов мамчинi усi-пусi над нiжною дитячою дупкою. Їв повiльно, черпаючи ложкою гущу з дна горщика.