Снулль вампіра Реджінальда

Тi з гостей, хто вiдважувався повторити шлях другокурсникiв, з’ясовували, що вони-то меншими не ставали. Це Унiвермаг позад них робився бiльшим. І дорога розтягувалася, мовби на дрiжджах. Ідеш, iдеш, до скверу, здаеться, вже рукою подати, i раптом – каменем докинути, а далi – як iз лука дострелити, а ось уже й не з кожноi катапульти дiстанеш…

– Триклята площа! – лаявся необачний гiсть. – Рiдкiсний дурень пройде ii до середини, не заробивши серцевого нападу!

І помилявся.

Площу «закляли» не три, не дев’ять, а чотирнадцять разiв кращi професоригеоманти, отримавши за це подяку ректорату.

На захисти дисертатiв, а точнiше, на банкети у зв’язку з успiшним захистом сюди з’iжджалося десяткiв зо три екiпажiв – усiм знаходилося вiльне мiсце для маневру.

Наступного року тут збиралися звести пам’ятник Нихону Сивочолу.

У спiввiдношеннi 14:1.

– Але от що дивуе, – сказав Фортунат Цвях своему друговi дитинства Матiасовi Кручеку, сидячи з ним у вiдкритiй ресторацii «Гранiт наук». – Поряд iз центральним входом в Унiвермаг стоiть щитдовiдник.

Неподалiк вiд трьох чорних ходiв теж виставлено щити. Ще один щит – он де вiн, красень, у ресторацii. І скрiзь, червоним по жовтому, накреслено правила користування нашою чудесною площею. Плюс три чарiвнi слова, що iх треба вимовити, якщо квапишся. Чому нiхто з приiжджих нiколи не читае цi правила?

– Вони неписьменнi, – припустив Кручек, чорнiший вiд хмари.

Сьогоднi приват-демонолог, найвизначнiший теоретик Реттii, був не в гуморi. Схожий на скриню в сурдутi, вiн загрозливо нависав над столом.

Складалося враження, що вiко скринi осьось розчахнуть – i на стiл, на венатора, на пiдлогу ресторацii рине сила-силенна мотлоху, небезпечного для здоров’я вiдвiдувачiв.

– Вони ледачi й недопитливi. І взагалi, як на мене, до нас iздить занадто багато всякого люду. Треба дати пораду Його Величностi спорудити на кордонах залiзну огорожу. От побачиш, Фарте, життя вiдразу налагодиться.

Матiас допив кухоль темного «Козла», другий за пiвгодини, i жестом послав служителя по третiй.

Фортунат, обмежившись одним напiвкухлем, несхвально дивився на друга.

– Ти забагато п’еш, Маттi. Нещаслива любов?

Тепер уже можна було так жартувати. Агнеса Кручек померла з пологiв близько двадцяти рокiв тому, i горе встигло пригаснути, а згодом стати смутним спогадом.

– Нудьга, – коротко кинув Кручек.

– Причина?

– Недовершенiсть свiту.

– Ага, так i запишемо: без причини.

– Без причини навiть бiс не вплодиться.