Вкласти душу

 – Гей, сучий сину, черевиче нечищений, ти мене чуеш?

– Чую, господарю! – долинув iз-за дверей голос мексиканця.

– Ми тебе сьогоднi акулi кинемо! Зрозумiв, неробо?

– Навiщо?

Мабуть, пiсля восьми рокiв роботи на Вiльяма Кукера, Пако подiбна перспектива не хвилювала.

– Наче живця! Вона на тебе, дурня, кинеться, а док ii в дупу цiлуватиме! Прямо пiд хвiст! Зрозумiв?!

Пако не вiдповiв – напевно, зрозумiв.

Флаксман образився i на деякий час замовк, що цiлком влаштовувало Лакембу; проте тепер завiвся Кукер.

– Не знаю, якi штуки витворяе рiдня Старого Лайка – хай хоч трахаються з акулами! – але коли зараза-мако вiдрубала менi руку по лiкоть (Бiл демонстративно помахав кудьтею в повiтрi, немов це мусило присоромити коротуна), менi було не до поцiлункiв! І ось що я вам скажу, мiстере: ви, може, i велике цабе у себе в iнститутi, або звiдки ви там випiрнули; напевно, ви i на акулах тямитесь, як iхнiй президент, – не буду сперечатися. Але не треба мене вчити, як з ними поводитися! Кращий поцiлунок для хвостатоi мерзоти – заряд картечi, або хороший гарпун, або гачок iз чвертьдюймовоi неiржавiючоi сталi; а найкраща подружка – динамiтна шашка!

Немов в унiсон останньому вигуку завищали петлi, дверi бару вiдчинилися навстiж, i в отвiр ринуло сонце.

Чорний силует на порозi важко ворухнувся, скривавлений пiдгулялий бриз з моря обiйняв гостя за широкi плечi i жбурнув ув обличчя присутнiм жменю солi та йодистого смороду.

І ще – приреченостi.

Тiльки нюх цього разу пiдвiв людей; всiх, окрiм старого Лакемби. Заскочений на пiвсловi Кукер здивовано клiпав i нiяк не мiг второпати: що це на нього найшло?!

Розкричався нi сiло нi впало.

Люди мовчали, клiпали вiями, а доля бродила берегом i смiялася. Мбете Лакемба виразно чув ii смiх i скрадливi кроки, схожi на плюскiт хвиль.

Але це тривало недовго.

– Точно, Бiллi! – гримнуло з порогу не гiрше за динамiт, i дверi з трiском зачинилися, вiдрiзавши людей вiд кривавого сонця, свавiльного бризу i запаху, який тiльки прикидався запахом моря.

 – Запалив гнiт – i догори черевом!

За мить до стiйки протупав Ламберт Мак-Еванс, вiдомий усьому Стрiм-Айленду як Малий Лемб[2 - Лемб (lamb) – ягня (англ.).]. Вiн хряснув кулачищем по дерев’яному покриттю, голосно пустив вiтри i озирнувся з надiею: а раптом комусь це не сподобаеться?

На жаль, приводу вiдвести рибальську душу не трапилось.