Захребетник

Ви пiдтверджуете факт нападу?

Джеймс пiдвiвся з лiжка й пересiв у друге крiсло, намагаючись триматися так само невимушено. Бути вiдвертим iз цим високоповажним нишпоркою вiн не збирався. Але й заперечувати очевидне – нерозумно.

– Пiдтверджую. І маю заяву.

– Я слухаю.

– Це був чесний двобiй, а не пiдступний напад.

– Дуель?

– Загалом, так. Один на один, iз оголошенням намiрiв.

– Дуже цiкаво. І хто ж, дозвольте запитати, був вашим супротивником?

– Вiн не назвався. Втiм, мого iменi вiн теж не запитував.

– У вас були секунданти?

– Нi.

– Отже, правил дуелi не було дотримано. Цей випадок можна класифiкувати, як…

– Даруйте, шановний Азiзбею, – урвав його Джеймс, як i ранiше посмiхаючись, але куди стриманiше. Класифiкацiя хайльбашi, ще не почавшись, йому вже не подобалася. – В пунктi 7b Мiжнародного Дуельного кодексу, ратифiкованого, у тому числi, Реттiею та Баданденом…

– Я пам’ятаю кодекс, о велемудрий вiконте, – теж посмiхнувся хайльбашi. І якщо Джеймсова посмiшка була крижана, то посмiшка Азiзбея нагадувала ковану крицю.

 – В особливих випадках, таких, як нагальний захист честi… Вибачите за нескромне запитання, але що ж було приводом для вашого двобою?

Зрозумiло, Джеймс мав повне право не вiдповiдати. Але навiщо сваритися з представником Канцелярii Припинення? З Азiзбеем узагалi не виникало жодного бажання сваритися, навiть коли б вiн не був «офiцiйним гостем». Навпаки, народжувалося палке бажання опинитися вiд нього якнайдалi.

І нiколи бiльше не бачити цього обличчя – вродливого, але начебто витесаного з мореного дуба, зi старим шрамом i сталевою привiтнiстю.

Чи боявся хлопець хайльбашi?

О, нi!

Чого б то?! – нехай його злочинцi бояться.

Але в присутностi баданденця Джеймс почувавсь якось незатишно.

– Ми засперечалися через один фехтувальний прийом. І щоб розв’язати нашу суперечку, оголили шпаги. Ну, а потiм… Трохи захопилися.

– Розумiю.

Цього разу посмiшка в Азiзбея була цiлком людяна.

Джеймс навiть вiдчув крихту симпатii до хайльбашi. Можливо, поза службою баданденець – наймилiший чоловiк i найприемнiший спiврозмовник, любитель поезii та полювання на фазанiв.

На вiдмiну вiд робочих годин, коли вiн – «при виконаннi».

* * *

У дверi сунувся хабiб – вiн хотiв сказати хайльбашi, що пораненому потрiбен спокiй. Справа, мабуть, полягала не так у спокоi для пораненого, як у бажаннi лiкаря нагадати про свое iснування.