Захребетник

І ладен визнати свою помилку вiдверто, а це вже ознака шляхетностi.

– Ще раз?

– Звичайно! Що ви скажете, коли я…

Рябий спробував наприкiнцi серii дiстати клинком Джеймову голову, однак той ухилився, – i суперник його не зачепив. Замiсть цього довга брета ледь чутно вколола рябого в правий бiк. Якби рапiра ввiйшла серйозно, в «мисливця» був би привiд побоюватися за свою дорогоцiнну печiнку.

– Неперевершено!

– Ви менi лестите…

– Анiтрохи! Дозвольте, я ризикну повторити слiдом за вами…

Джеймс кивнув i помiнявся з «мисливцем» ролями, перейшовши в атаку.

Паради рябого мали бiльш нiж пристойний вигляд; правда, iм бракувало лоску. Повторюючи passado sotto, вiн застосував той самий найглибший варiант iз опорою лiвоi руки об пiдлогу. Вийшло непогано, але в останню мить лiва нога «мисливця» трiшки поiхала.

Утримуючи рiвновагу, вiн бiльше, нiж треба було би, нахилився вперед. Випад вийшов довший вiд задуманого, i вiстря шпаги розпороло камзол на боцi Джеймса Рiвердейла.

Камзол кольору корицi, з позолоченими гачками.

Болю Джеймс не вiдчув. Подряпина, яка з’явилася через невправнiсть рябого, навряд чи була небезпечна. Замiсть роздратування – камзолатаки жаль, як не крути! – у серце закралося гордовите задоволення. Прийомто ви, пане, повторили, але, самi бачите, – в руках майстра й цiпок гору наскрiзь проткне, а пiдмайстровi накажи поклони бити, то вiн i лоба розтрощить…

– Ах! До чого ж я невправний! Пане, благаю вас…

Рябий вибачався без угаву.

Вигляд у нього був зворушливий: переляк, схвилювання, готовнiсть пiти на все, аби тiльки поранений не вважав його похибку навмисною провокацiею.

Вiд грошовоi компенсацii Джеймс вiдмовився, незважаючи на те, що рябий наполягав; пропозицiю оплатити допомогу лiкаря також вiдхилив. Подряпина вiдразу перестала кровити, не забруднивши одягу. А камзол, як з’ясувалося при уважному оглядi, цiлком мiг обiйтися ниткою, голкою та немудрящими послугами кравця.

За задоволення треба платити.

Ми, цинiки, це знаемо.

Дiрка в камзолi та подряпаний бiк – невеликий плата за радiсть схрестити клинки з гiдним супротивником. Ви, пане, так i сприймiть: образи не тримаю, цiлком задоволений, вибачення прийняв. Рекомендую домогтися при тренуваннях, щоб кисть i лiкоть руки йшли вниз одночасно. Так, цiлком правильно. Ще попрацюйте ногами, стежте, щоб вас не пiймали на укол з опозицiею. І будете незрiвняннi.

Дозвольте попрощатися?

Брету Джеймс роздумав брати. Всетаки затяжка.