Захребетник

Втiм, якщо в день вiд’iзду з Бадандена залишаться зайвi грошi, а хазяiн крамницi не знайде на неi iншого покупця…

Мiркуючи таким чином, вiн вийшов на бульвар, зробив дев’ять iз половиною крокiв вiд збройовоi крамницi до носiя халви, потiм ще двадцять чотири кроки до чайхани «Пiд небом голубим», – а там сiв за найближчий столик i незабаром вiддав належне люлякебабу, загорнутому в найтонший корж, шишкебабу на рожнi, политому кислим молоком, джуджакебабу з курчати, смаженого над ялiвцевим жаром, i «чорнiй» юшцi на баранячiй кровi з кардамоном.

На десерт вiн узяв нугу, рахатлукум, козинаки й, зрозумiло, халву.

У прийнятнiй кiлькостi.

А потiм запитав у чайханника:

– Шановний, де можна знайти поблизу вправного кравця?

CAPUT II

у якому все залишаеться, як i ранiше: хлюпання хвиль i цвiтiння абрикосiв, лементи чайок i гендлярiв, але вiд рогу вулицi до дзенькоту клинкiв цього разу – сто двадцять чотири кроки навпростець, а далi – як кому пощастить…

– Кальян у дев’ятий номер!

– Пелюстки троянд для обмивання! Номер вiсiмнадцять!

– Слiпого масажиста Назiра – до панi з номера три!

– Кави панi Вiвiан! Хутко!

– Перемiнити штори в тридцять дев’ятому!

– Прийняти речi в сонцесяйного гостя! Агов, гуляме!

– Не переймайся, Ахмете.

Свого часу, тiлькино приiхавши на навчання до храму Шестирукого Крi, Джеймс серйозно вважав, що Крiстобальд Скуна, засновник храму, справдi шестирукий. І був дуже здивований, коли, вручаючи маговi листа вiд дiда, вiн виявив, що уславлений гiпнотконверер – такий же, як усi, а шестирукiсть – лише художнiй образ.

Зате в Баданденi, дивуючись iз моторностi Ахмета, хлопець анi крапельки б не здивувався шестирукостi, восьминогостi й двоязикостi власника пансiонату. Мабуть, Ахмет мiг би сказати без крихти перебiльшення: «Пансiонат – це я!»

Зараз Ахмет, не перестаючи сипати наказами праворуч i лiворуч, реестрував у книзi пару нових гостей, з усього видно, подружжя. Скрiзь у дворi вирувало життя – бурхливе, але доволi тихе, щоб не потурбувати постояльцiв, якi в цей час iще вiдпочивали.

Як це виходило, Джеймс не знав. І знати не хотiв. Зворотнiй бiк будьякого мистецтва – мало привабливий, на вiдмiну вiд фасаду.

Одягнутi новi гостi були пореттiйському. Спершу Джеймс вирiшив, що перед ним – не дуже заможний аристократ iз дружиною. Гiсть, чоловiк удвiчi старший за Джеймса, вiдзначався елегантнiстю вбрання та вишуканiстю манер.