Невидима людина

Зараз же пiсля цього капелюх Незнайомця зiрвався iз спинки лiжка, окреслив дугу в повiтрi й плюхнувся просто в обличчя мiсiс Гол. Потiм туди ж полетiла губка з умивальника, а тодi крiсло, недбало скинувши з себе пальто й штани пожильця i заходячись сухим смiхом, що нагадував смiх Незнайомця, повернулося всiма чотирма своiми нiжками до мiсiс Гол, якусь мить нiби цiлилось, а тодi кинулося на неi. Верескнувши, вона повернулася тiкати, а нiжки делiкатно, але впевнено вперлися iй у спину й виштовхали разом iз Голом з кiмнати.

Мiсiс Гол майже непритомна повисла на руках мiстера Гола. На превелику силу пощастило йому й Мiллi, що вже проснулася вiд того шуму, звести мiсiс Гол униз i дати iй звичайного в таких випадках пiдкрiпляючого напою.

– То були ду5хи, – сказала мiсiс Гол. – Я знаю, що то були духи. Я читала про них у газетах. Столи та стiльцi самi собою починають стрибати i танцювати…

– Ковтни ще трошки, Дженнi, – просив мiстер Гол.

– Зачинiть дверi! Не пускайте його бiльше! – кричала мiсiс Гол. – Я майже догадуюся… Я мусила б знати… Такi окуляри… забинтована голова… нiколи не бувае в церквi в недiлю… А всi тi пляшки… Навiщо iх стiльки поряднiй людинi? Вiн понапускав у меблi духiв. Моi гарнi старi меблi!.. В тому крiслi завжди сидiла моя люба матуся, коли я була ще дiвчинкою. І подумати тiльки, що тепер воно кидаеться на мене!.

– Випий ще краплинку, Дженнi, – умовляв Гол. – Ти зовсiм знервована.

О п’ятiй годинi, коли сонце заливало золотим свiтлом вулицю, вони вирядили Мiллi збудити мiстера Сендi Воджерса – коваля, що жив навпроти, щоб сказати йому про надзвичайно дивну поведiнку меблiв i запитати його, чи не завiтав би вiн до них. Мiстер Воджерс був чоловiк тямущий i дуже кмiтливий. До повiдомлення Мiллi поставився вiн досить серйозно.

– Побий мене лиха година, коли це не чаклунство! – сказав коваль.

Прийшов вiн дуже занепокоений. Господарi хотiли були повести його нагору, до тiеi кiмнати, але мiстер Воджерс, здавалося, зовсiм не квапився i вважав за краще розмовляти в коридорi. На тому боцi вулицi з тютюновоi крамницi вийшов учень Гакстера i почав вiдчиняти вiконницi. Його запросили теж взяти участь в обговореннi. За кiлька хвилин, як завжди, пiдiйшов i мiстер Гакстер.