Невидима людина

Однi прогулювалися, iншi кружляли на маленькiй каруселi, до якоi було прикрiплено паровий орган, що виповнював повiтря нестерпним духом мастила i не менш нестерпною музикою. Члени мiсцевого клубу, якi вранцi були в церквi, хизувалися своiми рожевими та зеленими значками, а дехто оздобив своi цилiндри ще й барвистими стрiчками. Старий Флетчер, який мав власну тверду думку щодо святкового вiдпочинку, ставши на дошку, покладену на два стiльцi, бiлив стелю своеi кiмнати, що виходила на вулицю, i його можна було бачити або через вiкно, де стояли гiлки жасмину, або через вiдчиненi дверi.

Близько четвертоi години в мiстечко ввiйшов якийсь невiдомий. Це був невисокий огрядний чоловiк у надзвичайно поношеному цилiндрi i, здавалося, дуже задиханий. Щоки в нього то надималися, то опадали. Рябе обличчя було стурбоване, i посувався вiн з якоюсь нiби силуваною жвавiстю. Завернувши за рiг церкви, вiн попростував до «Карети й коней». Разом з iншими звернув на нього увагу й Флетчер; незвичайний вигляд прибульця так вразив старого, що вiн дивився йому вслiд, аж доки iз щiтки не затiк у рукав крейдяний розчин.

За свiдченням власника тиру, невiдомий розмовляв сам iз собою; помiтив це й мiстер Гакстер. Невiдомий спинився перед ганком заiзду i, як розповiдав мiстер Гакстер, довго вагався, доки наважився ввiйти в будинок. Нарештi вiн пiднявся сходами i (мiстер Гакстер бачив це), повернувши лiворуч, вiдчинив дверi вiтальнi. Мiстер Гакстер чув голоси з кiмнати i з буфету, якi гукали невiдомому, що вiн помилився.

– Це приватне помешкання, – сказав мiстер Гол, пiсля чого невiдомий незграбно причинив дверi й пiшов у буфет.

За кiлька хвилин вiн показався знову, витираючи долонею губи з задоволеним виглядом, що здався мiстеровi Гакстеру удаваним. Хвилинку невiдомий постояв, озираючись навкруг, а потiм мiстер Гакстер помiтив, що вiн, неначе крадькома, пiдiйшов до ворiт у двiр, куди виходило вiкно з вiтальнi. Трохи повагавшись, невiдомий сперся на стовп ворiт, видобув коротеньку глиняну люльку й набив ii тютюном.

Все це мiстер Гакстер бачив з-за бляшанок на вiкнi своеi крамницi. Загадкова поведiнка невiдомого спонукала його й далi вести спостереження.

Раптом невiдомий випростався, сунув люльку в кишеню й шаснув у двiр.