Невидима людина

І як тiльки Незнайомець пiшов спати, – а це було десь о пiв на десяту, – мiстер Гол з дуже войовничим виглядом вступив у вiтальню, суворо оглянув меблi, немов бажаючи показати, що вiн, а не цей Незнайомець тут господар, i трохи зневажливо зиркнув на аркуш з якимись математичними обчисленнями, що його залишив Незнайомець.

Укладаючись на нiч, вiн порадив мiсiс Гол дуже пильно стежити за багажем Незнайомця, який привезуть завтра.

– Не стромляй носа до моiх справ, Голе, – вiдповiла мiсiс Гол. – Я й сама в них розберуся.

Їй тим бiльше хотiлося присiкатись до Гола, що Незнайомець таки й справдi був незвичайний пожилець i дуже непокоiв ii. Серед ночi вона прокинулась: iй приснилися потворнi, бiлi, схожi на брукву, голови на довжелезних стеблах, з величезними чорними очима, що ганялись за нею. Але мiсiс Гол була жiнкою розумною, тому вона здолала своi страхи, повернулася на другий бiк i знову заснула.

III. ТИСЯЧА Й ОДНА ПЛЯШКА

Отже, двадцять дев’ятого лютого, коли почалася вiдлига, цей дивний суб’ект з’явився невiдомо звiдки в мiстечку Айпiнг.

Наступного дня, саме в сльоту, прибув його багаж. І досить дивний багаж! Двi звичайнi, як i в будь-якого подорожнього, валiзи, але, крiм них, привезено ще було цiлий ящик з книгами – великими, товстими книгами, друкованими чи написаними вiд руки якимось нерозбiрливим почерком, i з дванадцять, коли не бiльше, кошiв, коробок та ящикiв iз чимось запакованим у солому. Гол засунув в ту солому руку i вирiшив, що там склянi пляшки. Вiн ледь устиг перекинутися словом-другим iз вiзником Фiренсайдом, лаштуючись допомогти йому вивантажувати багаж, як на порiг нетерпляче вийшов Незнайомець – у пальтi й кашне, в капелюсi й у рукавичках. Виходячи, пожилець навiть i не глянув на собаку Фiренсайда, який лiниво обнюхував Головi ноги.

– Вносьте швидше ящики, – сказав вiн. – Я й так досить довго чекав на них.

Вiн зiйшов униз i попрямував до задка фургона, неначе сам хотiв узяти один з менших кошикiв.

Ледве побачивши його, собака Фiренсайда наiжачився i сердито загавкав, а коли Незнайомець збiгав сходинками, кинувся на нього й схопив за рукав.

– Пiшов геть! – Гол, який дуже боявся собак, перелякано вiдскочив назад, а Фiренсайд гукнув: «Лягай менi зараз!» – i схопив батiг.

Вони помiтили, що зуби собаки ковзнули по руцi Незнайомця i чули, як собаку вдарили ногою, бачили, як пес вiдскочив убiк, а тодi вчепився Незнайомцевi в ногу, i почули, як трiщать розiрванi штани.