Невидима людина

Невидима людина

Герберт Джордж Веллс

Зарубiжнi авторськi зiбрання

Видатний британський письменник Герберт Веллс (1866–1946) – автор близько 40 романiв, один з першопрохiдцiв у жанрi науковоi фантастики. Ще на початку XX ст. вiн передбачив великi вiдкриття, якi змiнять долю людства, намалював картини майбутнього. Його твори вiдрiзняються оригiнальнiстю, непередбачуваним сюжетом i яскравими, цiкавими героями. А деякi винаходи, описанi ним iще сто рокiв тому, iснують i сьогоднi.

«Невидима людина» – це трагiчна iсторiя вченого Гриффiна, який зробив дивовижне вiдкриття i вважае себе «надлюдиною».

Кинувши виклик людству, вiн свiй талант ученого звернув у зло. Але програв. Роман, написаний у 1897 роцi, вирiзняеться напруженим, майже детективним сюжетом i вражае поеднанням психологiчноi та побутовоi достовiрностi з фантастичнiстю подiй.

До видання також увiйшла «Повiсть про днi майбутнi» Герберта Веллса, що була написана в 1899-му i не перевидавалася украiнською з 1930 року.

Веллс Герберт

Невидима людина

Збiрник

НЕВИДИМА ЛЮДИНА

Переклав Микола Іванов

За редакцiею Дмитра Паламарчука

І. ПРИБУТТЯ НЕЗНАЙОМЦЯ

Стояв холодний лютневий ранок. Подував колький вiтер, сипав i крутив снiг – останнiй того року. Незнайомець прийшов iз станцii Брембльгерст, тримаючи в обтягнутiй рукавичкою руцi маленьку чорну валiзку. Вiн був закутаний з голови до п’ят, i пiд крисами м’якого фетрового капелюха ховалося геть усе його обличчя, крiм блискучого кiнчика носа.

Снiг укривав йому плечi та груди i бiлим гребенем лежав на його валiзцi. Ледь живий вiд утоми, вiн увiйшов до заiзду «Карета й конi» i жбурнув на пiдлогу свiй багаж.

– Вогню! – закричав вiн. – В iм’я милосердя людського! Кiмнату й вогню!

Вiн потупав ногами, струсив з себе в буфетi снiг i пiшов слiдом за мiсiс Гол до ii вiтальнi сторгуватися про цiну.

Не заходячи в довгi переговори, вiн кинув на стiл пару соверенiв[1 - Соверен – англiйська золота монета вартiстю один фунт стерлiнгiв.] i в такий спосiб найняв собi кiмнату в заiздi.

Мiсiс Гол запалила в коминку i, залишивши Незнайомця на самотi, подалася власноручно готувати йому поiсти. Зимовоi пори постоялець в Айпiнзi – подiя незвичайна, а тим паче постоялець, що не дуже торгуеться; i мiсiс Гол вирiшила бути гiдною такого щастя.