Невидима людина

Налагодивши справу з грудинкою i пiдбадьоривши свою мляву служницю Мiллi кiлькома влучно дiбраними зневажливими словами, вона понесла скатертину, тарiлки та склянки у вiтальню i заходилась iз надзвичайним шиком накривати на стiл. Дарма що вогонь у камiнi жарко горiв, постоялець мiсiс Гол, на превелике ii здивування, все ще був у пальтi й капелюсi i, повернувшись до неi спиною, стояв бiля вiкна i дивився, як надворi падае снiг.

Руки в рукавичках вiн заклав за спину, а сам неначе поринув у задуму. Мiсiс Гол помiтила, що снiг, танучи у нього на плечах, стiкав на килим.

– Можна взяти вашi капелюх та пальто, сер, i висушити iх на кухнi? – спитала вона.

– Нi, – не обертаючись вiдповiв постоялець.

Мiсiс Гол не певна була, чи почула його, i повторила свое запитання.

Вiн повернув голову i глянув на неi через плече.

– Краще хай вони залишаться на менi, – з притиском вiдказав Незнайомець, i мiсiс Гол побачила, що вiн у великих синiх окулярах з бiчними скельцями, а густi бакенбарди спускаються йому на комiр пальта i повнiстю закривають щоки.

– Дуже добре, сер, – сказала вона. – Як ваша ласка. За хвилину в кiмнатi буде тепло.

Не вiдповiвши нiчого, вiн знову вiдвернув обличчя, а мiсiс Гол, почуваючи, що спроби ii зав’язати розмову марнi, поспiхом заслала стiл i вiйнулася з кiмнати. Зайшовши знову, вона побачила, що Незнайомець, немов кам’яна статуя, i далi згорбившись стоiть на тому самому мiсцi, пiднявши комiр пальта i спустивши вниз криси капелюха, що зовсiм закривали йому обличчя й вуха.

Вона досить гучно поставила на стiл яечню з грудинкою i скорiше скрикнула, анiж сказала:

– Снiданок готовий, сер!

– Дякую, – вiдповiв Незнайомець, але не ворухнувся, доки мiсiс Гол не зачинила за собою дверей. Тiльки тодi вiн повернувсь i нетерпляче наблизився до столу.

Ідучи повз буфет на кухню, мiсiс Гол почула рiвномiрний стукiт ложки, якою швидко крутили в мисцi.

– Оце ще менi дiвчисько! – сказала мiсiс Гол. – А я зовсiм i забула… Завжди вона зволiкае!

І, взявши сама розмiшувати гiрчицю, мiсiс Гол присоромила Мiллi за ii надмiрну млявiсть.

Вона ж устигла вже пiдсмажити яечню з шинкою, застелила стiл i геть усе поробила, поки та Мiллi (добра з неi помiчниця!) весь цей час возилася коло гiрчицi! А тут, як на те, новий гiсть, що хоче пожити в них! Мiсiс Гол наповнила гiрчичницю i, врочисто поставивши ii на чорну з золотим обводом тацю, понесла до вiтальнi.

Постукавши у дверi, вона одразу ж i ввiйшла.