Війна світів

Дехто з тих, якi бачили його лет, запевняли, що вiн рухався зi свистом, але сам я не чув цього. Чимало жителiв Беркшира, Серрея та Мiдлсекса бачили, як вiн падав, i були певнi, що це новий метеорит. Проте, здаеться, нiкого з них не зацiкавило подивитися на нього.

Тiльки сердешний Оджилвi, який стежив за метеоритом i був певен, що вiн упав десь на вигонi мiж Горселом, Отершоу й Вокiнгом, схопився спозаранку i пiшов на розшуки. Коли розвиднiлося, вiн нарештi таки знайшов те тiло неподалiк пiщаного кар’еру. Вiн побачив велику вирву, що утворилася вiд падiння цього тiла, i навкруги мiж вересом височiли купи гравiю та пiску, виднi ще за пiвтори милi.

Зi схiдного боку вирви верес загорiвся, i голубий димок вiд нього пiдiймався проти свiтанкового неба.

Падаючи, небесне тiло майже повнiстю зарилося в пiсок i лежало мiж трiсками розбитоi ним сосни. Та5 його частина, яка виглядала з пiску, була подiбна до велетенського осмаленого цилiндра, зовнi вкритого грубим лускатим шаром нагару сiро-брунатноi барви.

Цилiндр мав ярдiв iз тридцять у перерiзi. Оджилвi пiдiйшов до цього громаддя, вражений його розмiрами, а надто формою, бо звичайно метеорити бiльш-менш кулястi. Цилiндр так розжарився, пролiтаючи крiзь атмосферу, що до нього й тепер не можна було пiдступити. Невиразний шум усерединi цилiндра Оджилвi пояснював собi нерiвномiрним охолодженням його поверхнi. Тодi вiн i гадки не мав, що цилiндр може бути порожнистий.

Оджилвi стояв на краю цiеi свiжоi ями, приголомшений чудернацькою формою й кольором неземного тiла, i починав поволi здогадуватись, яке справжне його призначення.

Ранок був напрочуд тихий, сонце вже трохи припiкало, освiтивши сосновий лiс поблизу Вейбриджа. Оджилвi казав, що того ранку не чутно було нi пташиного спiву, анi подиху вiтру, тiльки з укритого нагаром цилiндра доносились якiсь звуки. Оджилвi був сам-один на вигонi.

Раптом вiн iз подивом побачив, що шар сiрого нагару, яким був покритий метеорит, став зверху обсипатися. Цей нагар падав на пiсок так, наче це снiжинки або краплини дощу.

Раптом вiдвалився i впав додолу цiлий шмат. Душа Оджилвi втекла у п’яти.

Хвилинку помiркувавши над тим, що б це могло означати, вiн, незважаючи на розпечене повiтря, зiйшов у яму i наблизився до самого тiла, щоб краще його розгледiти. Вiн i досi думав, що нагар осипався вiд охолодження метеорита, хоча дивно було, чому це лише по верхнiй частинi цилiндра.

Раптом Оджилвi побачив, що кругла вершина цилiндра обертаеться.