Казочка патера Брауна = The Fairy Tale of Father Brown

Вiн помовчав i вже м’якше додав:

– Сам я скажу правду, якщо мене спитають тi, кому належиться, а ви вiльнi чинити, як вам заманеться. Це, власне, як забажаете. Вiлтон телефонував сюди з однiею лише метою: вiн повiдомив менi, що вже можна про все розказати.

Патер Браун повiльно пройшов до сусiдньоi кiмнати i спинився бiля столика, за яким знайшов свою смерть мiльйонер. «Коптська чаша» стояла на колишньому мiсцi, i вiн загаявся трохи, вдивляючись в ii райдужнi переливи i далi – в блакитну безодню небес.

Невидимець

У холоднiй вечiрнiй блакитi кондитерська на розi двох закручених вулиць у Кемден-таунi виблискувала в темрявi, як кiнчик тлiючоi сигари. Точнiше сказати, навiть як цiлий феерверк, бо незлiченнi вогнi всiх барв веселки дробилися в численних дзеркалах i танцювали на пишних тортах i цукерках, сяяли позолоченими та кольоровими фантиками. Цю слiпучу вiтрину облiпили вуличнi хлопчиська – шоколадки були в блискучих золотих, червоних i зелених обгортках, якi чи не спокусливiшi за сам шоколад, а величезний бiлоснiжний весiльний торт у вiтринi був недоступний i привабливий, так нiби весь Пiвнiчний полюс перетворився на величезний ласий шматок.

Певна рiч, що настiльки райдужнi спокуси не могли не привернути до себе дiтвору з усiеi околицi у вiцi до десяти, а то й дванадцяти рокiв. Але ця крамничка на розi не була позбавлена привабливостi навiть для старших: вiд вiтрини не вiдривався молодик принаймнi рокiв двадцяти чотирьох. Крамниця була i для нього слiпучим дивом, але манили його не тiльки шоколадки, хоча, до слова сказати, iх вiн також не проти був би скуштувати.

Це був високий, мiцний юнак iз рудим волоссям i рiшучим, але якимось байдужим поглядом. Пiд пахвою вiн тримав теку з малюнками, якi продав за прийнятною цiною видавцям, пiсля того як дядько, котрий був адмiралом, позбавив його спадщини за спiвчуття до соцiалiзму, тодi як насправдi вiн виступив iз доповiддю проти цiеi економiчноi теорii. Називався юнак Джоном Тернбулом Енгусом.

Увiйшовши врештi в крамницю, вiн попрямував до дверей за стiйкою, через якi потрапив у таку собi кафе-кондитерську, i ледь пiдняв капелюха, вiтаючись iз молоденькою офiцiанткою. Це була смаглява, тонка, метка дiвчина в чорнiй сукнi, на обличчi ii пашiв рум’янець, а очi яскраво блищали. Зачекавши, скiльки належиться, вона пiдiйшла до молодика прийняти замовлення.

Замовлення це, мабуть, не змiнювалося з дня у день.