Казочка патера Брауна = The Fairy Tale of Father Brown

Нiхто не бачив i секретаря, котрий бачив iх.

Тiльки пiсля опiвночi секретар увiрвався в будинок i пiдняв усiх на ноги. Його примарно-бiле обличчя здавалося ще блiдiшим, коли поруч стояв солiдний iнспектор полiцii. Але червоне, грубе, байдуже обличчя було бiльше схоже на маску фатуму, нiж блiде та перелякане. Жiнкам повiдомили з усiею можливою обачнiстю, що адмiрала Крейвена випадково знайшли в брудних водоростях i тванi в ставку, пiд деревами – вiн потонув.

Кожен, хто знайомий iз Гарольдом Гаркером, збагне, що, незважаючи на хвилювання, до ранку вiн приготувався стати якнайкориснiшим.

Молодик покликав для особистоi розмови iнспектора, котрого зустрiв уночi на дорозi бiля «Зеленого чоловiчка», i допитував його, як сам iнспектор мiг би допитувати котрогось селюка. Але iнспектор Бернс, чоловiк грунтовний, був чи то занадто дурний, чи то занадто розумний, аби ображатися через дрiбницi. Незабаром виявилося, що вiн зовсiм не такий дурний, як виглядае, бо вiдповiдав на палкi розпитування повiльно, але розумно та логiчно.

– Отже, – сказав Гаркер (голова його була переповнена книгами на кшталт «Стань детективом за десять днiв»), – отже, це старий трикутник: нещасний випадок, самогубство й убивство.

– Нещасного випадку бути не може, – вiдповiв полiцiянт. – Ще не стемнiло, ставок за п’ятдесят ярдiв вiд дороги, а дорогу вiн знав, як свiй ганок. Для нього впасти в цей ставок – все одно що влягтися в калюжу. І самогубство малоймовiрне. Адмiрал був чоловiк бадьорий, процвiтаючий, дуже заможний, майже мiльйонер, – правда, це нiчого не доводить.

І в особистому життi у нього нiби все гаразд… Нi, його б я нiяк не запiдозрив у самогубствi.

– Ну от, – таемниче стишив голос секретар, – отже, у нас залишився третiй варiант.

– Не варто занадто поспiшати i з цим, – сказав iнспектор до прикростi вiчно квапливого Гаркера. – Хотiлося б з’ясувати одну-двi речi. Наприклад, щодо майна. Хто це успадкуе? Ви, його особистий секретар, щось знаете про заповiт?

– Я не такий уже й особистий секретар, – пояснив Гаркер.

 – Його адвокати – Вiллiс, Гардман i Дайк, Саттфордська Хай-стрит. Мабуть, заповiт у них.

– Що ж, доведеться завiтати до них, – зiтхнув iнспектор.

– Ходiмо зараз же, – сказав нетерплячий секретар.

Вiн неспокiйно пройшовся по кiмнатi i знову вибухнув:

– А що з тiлом, iнспекторе?

– Доктор Стрейкер оглядае його в полiцii. Результати будуть десь за годину.

– Не занадто скоро, – сказав Гаркер.