Скандальний випадок із патером Брауном = The Scandal of Father Brown

Отець небесний дуже милосердний, знаючи, яке презирство вiдчувае цей поет до всiх вас. Краще вже кинутися в Нiагарський водоспад.

– Можливо, ви глибше за мене знаете таку творчу душу, – сказав Бегшоу пiсля тривалоi мовчанки. – Але врештi-решт моя вiдповiдь – дуже проста. Ви здатнi лише стверджувати, що вiн мiг би вчинити те, що зробив, i при цьому не скоiти злочин. Але рiвною мiрою можна прийняти за iстину, що вiн, однак, злочин таки скоiв. І дозвольте спитати, хто, крiм нього, мiг скоiти цей злочин?

– А ви не пiдозрюете лакея Грiна? – спитав патер Браун задумливо.

 – Адже вiн дав дуже плутанi свiдчення.

– Он як, – перебив його Бегшоу. – То ви думаете, що злочин скоiв Грiн, пiсля всього.

– Я щиро переконаний, що це був не вiн, – заперечив священик. – Я тiльки спитав вашу думку щодо цiеi дивноi подii. Адже вiдлучався вiн iз дрiб’язковоi причини, просто захотiв випити, або пiшов на побачення, або щось таке iнше. Але вийшов вiн у хвiртку, а назад перелiз через садову огорожу. Іншими словами, це означае, що браму вiн залишив вiдчиненою, а коли повернувся, вона вже була замкнена.

Чому? Та тому, що хтось уже вийшов через неi.

– Вбивця, – невпевнено пробурмотiв детектив. – Ви знаете, хто вiн?

– Я знаю, як вiн виглядае, – вiдповiв патер Браун незворушно. – Тiльки це одне я i знаю, мабуть. Вiн, так би мовити, у мене на очах входить через параднi дверi при свiтлi лампи, що тьмяно свiтиться в передпокоi. Бачу як вiн одягнений, бачу навiть риси його обличчя!

– А це ще що таке?

– Вiн дуже схожий на сера Гамфрi Гвiнна, – пояснив священик.

– Що, до дiдька, ви маете на увазi? – здивувався Бегшоу. – Адже я бачив, як Гвiнн лежав мертвий, опустивши голову в ставок.

– Саме так, – погодився патер Браун.

Помовчавши, вiн продовжив неквапливо:

– Повернiмося до вашоi чудовоi гiпотези, хоча я особисто не зовсiм iз вами згоден. Ви вважаете, що вбивця увiйшов через вхiднi дверi, застав суддю в передпокоi, затiяв бiйку i розбив дзеркало, пiсля чого суддя втiк у сад, де його пристрелили.

Однак, менi все це не здаеться правдивим. Припустiмо, що суддя i справдi задкував через коридор, але все одно вiн мiг обрати один iз двох шляхiв до вiдступу: мiг податися в сад, або у внутрiшнi кiмнати. Найiмовiрнiше, вiн обрав би шлях, який веде всередину будинку? Адже там, у кабiнетi, лежав заряджений пiстолет, там же у нього i телефонний апарат е. Та й лакей його був там, або мав бути. І навiть до сусiдiв вiн був ближче.