Скандальний випадок із патером Брауном = The Scandal of Father Brown

 – Що ви хочете довести? Невже не ясно, що вiн не вбивав, поки стояв поруч зi мною? А якщо б вiн убив, я все одно була там. Хто ж повинен був це бачити чи хоча б знати про це, якщо не я? Невже ви так ненавидите Нiла, що пiдозрюете власну доньку…

Ледi Гелловей пронизливо зойкнула. Решта сидiли, як у лихоманцi, торкнувшись жорстокоi трагедii закоханих, як бувало в давнi часи. Горда блiда шотландська аристократка та ii коханий, iрландський авантюрист, нiби зiйшли зi старовинних портретiв у середньовiчному замку.

І тодi, серед похмурого мовчання, пролунав простодушний голос:

– Скажiть, а що це за така довга сигара?

Запитання було до того несподiване, що всi обернулися поглянути, хто це сказав.

– Маю на увазi, – пояснив патер Браун, – сигару, яку докурюе пан Брейн. Схоже, що вона не менша за цiпок.

Обличчя Валантена, незважаючи на недоречнiсть реплiки, висловило згоду, змiшану з роздратуванням.

– Справдi, – рiзко зауважив вiн, – Іване, ще раз пошукайте пана Брейна i зараз же приведiть його сюди.

Коли дверi за слугою зачинилися, Валантен звернувся до дiвчини з серйознiстю, викликаною новим вигином справи:

– Ледi Маргарет, ми вдячнi вам i захоплюемося, що ви переступили через свою гордiсть, пояснивши поведiнку майора. Однак одне незрозумiло. Як менi здаеться, лорд Гелловей зустрiв вас, коли ви йшли з кабiнету в вiтальню, а вийшов у сад, де побачив майора, тiльки через кiлька хвилин, чи не так?

– Ви, мабуть, пам’ятаете, – вiдповiла Маргарет iз легкою iронiею, – що я тiльки-но вiдмовила йому, i навряд чи ми могли йти взявшись за руки.

– Але в цi кiлька секунд, – вагомо заперечив Валантен, – вiн цiлком мiг би…

Знову пролунав стукiт, i в дверях виникло спотворене шрамом обличчя.

– Даруйте, сер, – сказав вiн, – але пан Брейн зник.

– Зник! – вигукнув Валантен i вперше за весь час пiднявся з-за столу.

– Утiк. Змився. Випарувався, – продовжував Іван, смiшно вимовляючи французькi слова. – Його капелюх i плащ також зникли. Але я вам скажу дещо краще. Я вискочив iз будинку подивитися, чи не залишив вiн якихось слiдiв. І я знайшов!

– Що ж ви знайшли? – поцiкавився Валантен.

– Зараз покажу, – сказав Іван.

Наступноi митi вiн з’явився знову з оголеною кавалерiйською шаблею, i лезо ii було закривавлене.