Скандальний випадок із патером Брауном = The Scandal of Father Brown

І дуже слушно – адже дивовижна змiна вiдбулася в поведiнцi цього схiдного джентльмена, котрий досi стояв зовсiм незворушний, iз стiйкими та блискучими очима. У нападi християнського милосердя i чемностi вiн, як тигр, пiдскочив до стiни, зiрвав важкий кинджал i метнув його, наче камiнь iз пращi. Кинджал встромився в стiну трохи вище вiд вуха пана Реглi. Без сумнiву, якби iнспектор Грiнвуд не пiдоспiв вчасно, i не смикнув мусульманина за руку, кинджал неодмiнно вцiлив би в старигана.

Патер Браун залишився сидiти, як сидiв.

Вiн скосив очi, i на губах його заграла ледь помiтна посмiшка, нiби вiн розгледiв у цому спалаху щось таке, що вiд усiх присутнiх ранiше було приховане.

Подальшi подii пiд силу втямити лише тому, хто взагалi здатен осягнути людей на кшталт Джона Реглi. Старий схопився i вибухнув гомеричним реготом, буцiмто хтось вiдпустив дуже дотепний жарт. Куди й подiлися вся сварка та роздратування! Запеклий пияк тепер споглядав на завзятого непитущого, котрий мало його не вбив, з напрочуд неприхованою симпатiею.

– От трясця! – вигукнув вiн. – Уперше за двадцять рокiв зустрiчаю справжнього чоловiка!

– Маете намiр заявити в полiцiю? – невпевнено запитав iнспектор.

– У полiцiю? Ще чого! Якби вiн не був непитущим, я б його ще й скляночкою пригостив. Так менi й треба, не варто було ображати його релiгiю. Куди вам, балакунам, до цього вiдчайдуха! Ви б не наважилися пiдняти руку на того, хто зачепить вашу вiру. Та нехай би вже лише вiра – до неi вам байдуже, але ж ви i за пиво свое не заступились!

– Раз уже вiн назвав нас балакунами, отже, мир i спокiй вiдновленi, – шепнув патер Браун iнспектору.

 – А мусульманин метнув кинджал аж нiяк не за адресою. Йому б краще потрапити у проповiдника тверезостi. Адже це вiн заварив усю кашу.

Тим часом господар навiв лад у кiмнатi, вiдведенiй для комiвояжерiв, i компанiя стала перебиратися туди.

Офiцiант знову наповнив склянки, поставив на тацю i пiшов за гостями. Затримавшись бiля шинквасу, патер Браун уважно оглянув усi склянки, що залишилися: з однiеi преподобний Девiд Прайс-Джонс пив злощасне молоко, iнший пах вiскi.

Священик озирнувся i побачив, що два диваки, шалений англiець i шалений мусульманин, прощаються один iз одним. Пан Реглi тiшився новим приятелем. Зловiсний на вигляд мусульманин i далi був стриманий, але знаками дав зрозумiти, що на старигана не ображаеться. Здавалося, лихо всiх обминуло.

Потiм патеровi Брауну ще довелося згадати дружне прощання колишнiх супротивникiв.