Воскресіння патера Брауна = The Resurrection of Father Brown

– Як скажете, – безпристрасно кинув священик i вийшов на ганок.

Там вiн застав iншу драму або скорiше бурлеск. Головний ii герой, довготелесий товариш слуги Божого, Фламбо, стояв у давно забутiй ним бiйцiвськiй стiйцi над розпростертим на землi Аткiнсоном, котрий борсався бiля сходiв, телiпаючи черевиками в повiтрi. Його прогулянковий цiпок i габiк валялися на дорiжцi. Не витримавши нарештi батькiвськоi опiки колишнього короля злодiiв, Аткiнсон спробував збити його з нiг, що було дещо ризиковано навiть пiсля того, як монарх зрiкся трону.

– Не сварiться з Аткiнсоном, друже мiй. Даруйте йому, приймiть його вибачення i вiдпустiть спати. Не смiемо вас затримувати, пане.

Той невпевнено зiп’явся на ноги, зiбрав своi розкиданi речi i пiшов геть.

– А де iндус? – спитав священик вже без тiнi гумору.

До них приеднався лiкар i, не змовляючись, усi трое повернули в сад до порослого травою горбочка пiд неспокiй-ними фiолетовими кронами, де тiльки-но в молитовному екстазi гойдався темношкiрий факiр.

– Ну ось, все ясно, його порiшив той темнолиций бовван.

Медик люто тупнув ногою.

– Ви ж не вiрите в магiю, – спокiйно заперечив священик.

– Анiтрохи! Я зi самого початку терпiти його не мiг, завжди вважав шахраем, але якщо вiн i справдi чародiй, то вiн менi ще в стократ гидкiший.

Лiкар люто вертiв очима.

– Вiн утiк, але що з того? – заперечив Фламбо. – Провину його цим не доведеш, в суд не викличеш i з вигадками про самогубство через навiювання до констебля не пiдеш.

Священик зник у господi, час було повiдомити дружинi про те, що трапилося. Незабаром вiн з’явився, змарнiлий i засмучений, але i потiм, коли все з’ясувалося, iхня розмова залишилася в таемницi.

Фламбо, котрий тихо перемовлявся з медиком, замовк при наближеннi того, кого не чекав назад так швидко. Але, навiть не зиркнувши на приятеля, патер Браун вiдвiв убiк Геррiса:

– Ви викликали полiцiю?

– Так, вона прибуде хвилин за десять.

– У мене до вас прохання, – безпристрасно продовжував священик. – Я, знаете, колекцiонер – збираю дивовижнi iсторii. Майже завжди в них е якась дрiбиця, що ii не влiпиш у полiцiйний протокол, на зразок нашого теперiшнього приятеля-iндуса. Ось я i хочу вас просити, щоб ви описали все, що сталося, але тiльки для мене, без права на розголос. Справа у вас тонка, i, здаеться, ви опустили багато подробиць.