Воскресіння патера Брауна = The Resurrection of Father Brown

Тут i двi iнших обставини склалися на мою користь: ви запiдозрили iндуса i знайшли кинджал, який мiг служити йому знаряддям. Я непомiтно запхав кинджал у кишеню, повернувся до Квiнтона i дав йому снодiйне. Вiн не хотiв балакати з Аткiнсоном, але я його змусив, бо важливо було продемонструвати, що вiн був живий, коли я виходив. Квiнтон лiг в оранжереi, а я трохи затримався в кабiнетi. Знадобилося пiвтори хвилини, щоб зробити все необхiдне, я дуже меткий. Рукопис я закинув у камiн – залишився тiльки попiл.

Лапки псували справу, й я обрiзав кутик. Для повного реалiзму я вiдхопив кутики в усьому стосi чистого паперу i вийшов, твердо знаючи, що Квiнтон живий i спить в оранжереi i що його зiзнання в самогубствi лежить на видному мiсцi стола.

Останнiй крок був найзухвалiшим. Збрехавши, що виявив труп, я кинувся в оранжерею першим, затримав вас запискою i встромив у Квiнтона кинджал. Я не часто вагаюся. Через снодiйне моя жертва була в забуттi, й я поклав його кисть на рукiв’я. Нiхто, крiм хiрурга, не мiг би так спрямувати кривий нiж, щоб потрапити прямо в серце.

Невже ви помiтили i це?

Але тут сталося непередбачуване: природа вiдвернулася вiд мене. Я немов охляв. Вiдчуваю, що зробив погане, i менi вiдмовляе розум: при думцi, що ви все знаете i я не буду жити пiд тиском цього тягара сам-один, якщо одружуся i матиму дiтей, мене охоплюе нерозважлива радiсть. Не знаю, що це? Божевiлля? Чи, можливо, що докори сумлiння i справдi iснують, як у героiв Байрона? Закiнчую, бо бiльше не можу.

    Джеймс Ерскiн Геррiс».

Старанно складений лист уже лежав у нагруднiй кишенi патера Брауна, коли почувся дзвiнок з-за дверей i на порозi заблищали мокрi плащi полiцiянтiв.

Злощасна доля сiм’i Дарнуеiв

Два художники-пейзажисти стояли i дивилися на морський пейзаж, i на обох вiн справляв вагоме враження, хоча сприймали вони цей образ по-рiзному. Тому, хто тiльки йшов до слави в Лондонi, пейзаж був зовсiм не знайомий i видавався дивним.

Інший – мiсцевий маляр, котрого, проте, знали i за межами цiеi округи, – давно знав цей ландшафт i, можливо, саме тому також дивувався.

Якщо йдеться про колорити й обриси, а саме це зацiкавило художникiв, то вони бачили смугу пiску, а над нею – смугу призахiдного неба, що усе забарвлювало в похмурi тони – мертвотно-зелений, свинцевий, брунатний i густо-жовтий. Утiм, у такому освiтленнi все було не тьмяне, а швидше таемниче – таемничiше за золото.