Воскресіння патера Брауна = The Resurrection of Father Brown

– Що вiн кульгае на лiву ногу.

Пейн iз самого початку сприйняв овальне вiкно, як якесь чарiвне свiчадо, i тепер йому здалося, що бачить у ньому таемничi образи долi. Крiм силуета, у водi окреслювалося ще щось незрозумiле: три тонкi довгi лiнii на блiдому тлi неба, немов поруч iз незнайомцем стояло триноге чудовисько – гiгантський павук чи якась птаха. Потiм цей образ змiнився iншим, реальнiшим, Пейн подумав про триногу язичницького жертовника. Але тут дивний предмет наче випарувався, а людськi ноги зникли з поля зору.

Пейн обернувся i побачив блiде обличчя дворецького, рот його був напiввiдкритий, i з нього стирчав гидкий единий зуб.

– Це вiн. Пароплав iз Австралii прибув сьогоднi вранцi.

Повертаючись iз бiблiотеки в бiльшу вiтальню, присутнi почули кроки незнайомця, котрий шумно спускався сходами. Прибулець тягнув за собою якiсь речi, що складали його невеликий багаж. Побачивши iх, Пейн полегшено засмiявся. Таемнича тринога виявилася всього лиш складеним штативом фотоапарата, та й сам чоловiк виглядав цiлком реально i по-земному.

Вiн був одягнений у вiльний темний костюм i сiру фланелеву сорочку, а його важкi черевики доволi нешанобливо порушували тишу старовинних покоiв. Коли ж проминув велику залу, присутнi помiтили, що той накульгуе. Але не це було головним. Пейн i всi присутнi не вiдриваючись втупилися в його обличчя.

Вiн, мабуть, вiдчув щось дивне i незручне в тому, як його зустрiли, але явно не тямився, в чому рiч. Дiвчина, заручена з ним, була вродлива i, мабуть, сподобалася нареченому, але водночас нiби злякала його.

Лакей привiтав спадкоемця зi старовинною церемоннiстю, але при цьому дивився на нового господаря, як на привида. Погляд священика був непроникним i вже тому дiяв гнiтюче. Думки Пейна несподiвано отримали новий напрямок: у всьо-му, що вiдбуваеться, йому бачилася якась iронiя – зловiсна iронiя в дусi давньогрецьких трагедiй. Ранiше незнайомець був для нього дияволом, але дiйснiсть виявилася, мабуть, ще страшнiшою: вiн був втiленням слiпоi долi.

Здавалося, чоловiк прямував до злочину з жахливим незнанням Едипа. До свого родинного замку увiйшов повнiстю безтурботно i спинився, щоб сфотографувати обiйстя, але навiть фотоапарат набув раптом схожостi з триногою трагiчноi пiфii.[8 - Пiфiя – вiщунка та жриця Аполлона в Дельфах.]

Однак трохи пiзнiше, прощаючись, Пейн iз подивом помi-тив, що австралiець не такий уже й байдужий до навколиш-нього середовища.