Воскресіння патера Брауна = The Resurrection of Father Brown

Вiн сказав, стишивши голос:

– Не йдiть або хоча б хутко приходьте знову. Ви схожi на живу людину. Вiд цього будинку у мене кров холоне в жилах.

Коли Пейн вибрався з пiдземних кiмнат i вдихнув на повнi груди нiчне повiтря i свiжий запах моря, йому здалося, що вiн залишив позаду царство снiв, де подii нагромаджуються одна на одну тривожно та химерно. Прибуття дивного родича з Австралii здавалося надто вже несподiваним. В його подобi, як у дзеркалi, повторювалися риси обличчя, написанi на портретi. Цей збiг лякав Пейна, немов вiн зустрiвся з двоголовим монстром.

Утiм, не все в цiй оселi було жахiттям, i не обличчя австралiйця найглибше врiзалося йому в пам’ять.

– То ви кажете, – звернувся Пейн до лiкаря, коли вони разом йшли пiщаним берегом уздовж темнiючого моря, – ка-жете, що е сiмейна угода, яка зумовлюе заручини цього жев-жика з Австралii з панною Дарнуей? Це прямо роман якийсь!

– Історичний роман, – погодився доктор Барнет. – Дарнуеi занурилися в сон кiлька столiть тому, коли iснували звичаi, про якi ми тепер читаемо тiльки в книжках.

У них у родинi, здаеться, i справдi е стара сiмейна традицiя поеднувати шлюбом – щоб не дробити родове майно – двоюрiдних чи троюрiдних братiв i сестер, якщо вони пасують одне одному за вiком. Дуже iдiотська традицiя, маю вам сказати. Частi шлюби всерединi однiеi родини за законом спадковостi неминуче призводять до виродження. Може, тому рiд Дарнуеiв i занепав.

– Я б не сказав, що слово «виродження» доречне стосовно до всiх членiв цiеi родини, – сухо зауважив Пейн.

– Так, мабуть, – погодився доктор. – Спадкоемець не схожий на виродка, хоч вiн i кульгавий.

– Спадкоемець! – зарепетував Пейн, раптом розсердившись без жодноi видимоi причини. – Ну, знаете! Якщо, на вашу думку, спадкоемиця схожа на виродка, то у вас у самого збочений смак.

Обличчя медика спохмурнiло.

– Вважаю, що про це менi вiдомо дещо бiльше, нiж вам, – рiзко вiдрубав вiн.

Вони розiйшлися, не зронивши бiльше нi слова: кожен вiдчував, що був безглуздо брутальний i тому сам накликав на себе вiдповiдну реакцiю.

Пейну тепер нiхто не заважав i його думкам також, бо Вуд затримався в замку через якусь справу, пов’язану з картинами.

Пейн нахабно скористався запрошенням трохи переляканого кузена з колонiй. За наступнi два-три тижнi вiн набагато ближче познайомився з темними покоями замку Дарнуеiв, утiм, треба сказати, що його спроби розважити мешканцiв замку були спрямованi не лише на австралiйського кузена.