Воскресіння патера Брауна = The Resurrection of Father Brown

Чоловiк iшов через темнi пiски – тi самi, за якими часто швендявся в такiй важкiй тузi, але тепер у ньому все радiло, як море в годину повного припливу.

Молодик уявляв собi, що замок знову потопае в квiтах, бронзовий тритон виблискуе, як золотий божок, а басейн наповнений прозорою водою або вином. І весь цей блиск, все це цвiтiння розкрилися перед ним завдяки слову «вбивство», сенсу якого вiн все ще не тямив. Просто взяв його на вiру i вчинив мудро – адже вiн був одним iз тих, хто чутливий до голосу правди.

Минуло бiльше мiсяця, i Пейн нарештi повернувся в свiй лондонський будинок, де у нього була призначена зустрiч iз патером Брауном. Художник привiз з собою репродукцiю портрета. Його серцевi справи просувалися успiшно, наскiльки дозволяла тiнь нещодавньоi трагедii. Тому вона i не дуже затьмарювала його душу, втiм, чоловiк усе ж пам’ятав, що це – тiнь сiмейноi катастрофи.

Останнiм часом йому довелося займатися дуже багатьма справами, i лише пiсля того, як життя в обiйстi Дарнуеiв повернулося в свою колiю, а фатальний портрет був помiщений на колишне мiсце в бiблiотецi, йому вдалося сфотографувати картину при спалаху магнiю.

Але перед тим, як вiдiслати знiмок антикваровi, молодик привiз показати його священику, котрий настiйно просив про це.

– Нiяк не збагну вас, патере Браун, – дивувався Пейн. – У вас такий вигляд, нiби ви давно розгадали цю загадку.

Священик пригнiчено похитав головою.

– У тому й рiч, що нi, – зiтхнув вiн. – Мабуть, я непрохiдно дурний, бо не розумiю, абсолютно не тямлю однiеi найелементарнiшоi деталi в цiй iсторii.

Все ясно до певного моменту, але потiм… Дайте-но менi поглянути на свiтлину. – Вiн пiднiс ii до очей i короткозоро примружився. – Чи немае у вас лупи? – спитав вiн за мить.

Пейн дав йому лупу, i священик став пильно розглядати фотографiю, потiм сказав:

– Погляньте, ось тут книга, на полицi, бiля самоi рами портрета… Читайте назву «Життя папесси Йоанни». Гм, цiкаво… Стоп! А он i iнша над нею, щось про Ісландiю.

Так i е! Господи! І виявити це таким дивним чином! Який же я вiслюк, що не помiтив цього ранiше, ще там!

– А що ви таке виявили? – нетерпляче спитав Пейн.

– Остання ланка, – пояснив патер Браун. – Тепер менi все ясно, тепер я збагнув, як розгорталася вся ця сумна iсторiя iз самого початку i до самого кiнця.

– Але як ви про це дiзналися? – наполягав Пейн.

– Дуже просто, – з посмiшкою вiдповiв священик.