Воскресіння патера Брауна = The Resurrection of Father Brown

Пристрастi на похоронах вибухнули, як на перегонах. Флойд просто так готовий наламати дров, а тут i справдi була причина. Я вам уже розповiдав, як вiн повчав садiвника доглядати за садом, i втовкмачував юристовi змiст законiв. Чи варто згадувати, що вiн i хiрурговi взявся торочити про операцii. А позяк хiрургом виявився Валантен, то розумака звинуватив його i в важчих грiхах, нiж недолугiсть. У рудiй головi цього жевжика засiла думка, що вбивця – лiкар, i коли прибули полiцiянти, Флойд тримався досить поблажливо. Чи варто казати, що вiн уявив себе найвидатнiшим iз усiх нишпорок-любителiв? Шерлок Голмс iз усiею своею iнтелектуальною перевагою i зарозумiлiстю не докучав так Скотленд-Ярду, як секретар полковника Дрюса напосiдався на правоохоронцiв, котрi розслiдують вбивство.

Бачили б ви його! Походжав iз пихатим, розсiяним виглядом, гордо трусив рудою гривою i дратiвливо, рiзко вiдповiдав на запитання. Саме цi його фокуси й розлютили так сильно панну Дрюс. У нього, певна рiч, була своя теорiя – одна з тих, якими начиненi романи, але Флойду тiльки в книзi i мiсце, вiн був би там набагато кумеднiшим i безпечнiшим.

– Що ж це за теорiя? – зацiкавився священик.

– О, теорiя вищого гатунку, – похмуро вiдповiв Фiнзах. – Вона викликала б сенсацiю, якби протрималася хоча б десять хвилин. Флойд сказав, що полковник був живий, коли його знайшли в альтанцi, а лiкар заколов його скальпелем, розрiзаючи одяг.

– Кумедно, – сказав священик. – Вiн же просто вiдпочивав, сховавши обличчя в брудну пiдлогу.

– Наполегливiсть – велика рiч, – продовжував оповiдач. – Гадаю, Флойд будь-якою цiною проштовхнув би свою теорiю в пресу i, може, навiть домiгся б арешту медика, якби вся ця дурня не розвалилася на друзки, коли Гаррi Дрюса знайшли пiд Скелею Долi. Це все, що ми маемо. Гадаю, що самогубство майже рiвнозначне зiзнанню. Але подробиць цiеi iсторii не дiзнаеться нiхто i нiколи.

Настала пауза, потiм господар скромно зауважив:

– А менi здаеться, що я знаю цi подробицi.

Фiнзах здивовано глянув на нього.

– Але послухайте! – вигукнув вiн. – Як ви могли iх з’ясувати i були впевненi, що все вiдбувалося так, а не iнакше? Ви сидите тут за сотню миль вiд мiсця подii й укладаете проповiдь. Яким же дивом могли ви про все дiзнатися? А якщо ви i справдi до кiнця розгадали загадку, скажiть на милiсть, з чого ж почали? Що вас наштовхнуло на розв’язок?

Патер Браун схопився. Таким схвильованим його мало кому доводилося бачити. Перший вигук прогримiв, як вибух.