Записки патера Брауна = Father Brown’s Memories

– Наскiльки я зрозумiв, – спитав патер Браун, – iншi його друзi намагалися зустрiтися з ним?

– Моя дружина намагалася i тепер вирiшила спробувати знову, – сказав Аутрем. – Вона дуже близька з нещасною жiнкою, яка стала причиною сварки, i хоче звести з нею Джима. Їй здаеться, якщо вiн побачить Вiолу, розум повернеться до нього. Якраз завтра вона намiряеться влаштувати це побачення.

Патер Браун перебирав шпильки, що лежали бiля нього, i слухав досить неуважно. Вiн мислив образами, i картина, яка вразила навiть генерала, ставала все виразнiшою й яскравiшою в свiдомостi мiстика.

Вiн бачив тьмяно-червоний пiсок, страшний, як закривавлена земля, i темне тiло, й убивцю, котрий, спотикаючись на бiгу, вiдчайдушно волае про допомогу, махаючи рукавичкою. Але уява його не могло впоратися з нерухомим силуетом, що стояв, як бовван, бiля самоi води. Щось вiн означав, але для священика був лише знаком.

– Цей Ромейн завжди реагуе не вiдразу? – висунув версiю священик.

– Дивно, що ви про це спитали, – здивувався Аутрем i пильно глянув на спiврозмовника. – Нi, вiн реагуе миттево. Однак якраз учора, перед грозою, я бачив його саме в такiй позi. Блискавка заслiпила нас, але вiн не ворухнувся.

– А потiм? – спитав священик.

– Рiзко обернувся, коли вдарив грiм, – згадав господар. – Мабуть, вiн його чекав. Пояснив нам, через скiльки секунд… Вибачте, що з вами?

– Я вколовся шпилькою, – священик заморгав очима.

– Вам погано? – занепокоiвся Аутрем.

– Нi, нiчого, – сказав священик. – Просто я не такий стоiк, як ваш Ромейн. Коли бачу свiтло, то моргаю, нiчого не можу вдiяти.

Забравши капелюх i парасольку, вiн почимчикував до дверей, але раптом спинився, безпорадно дивлячись на господаря, немов риба на пiску, i тихо промовив:

– Генерале, заради Господа, не пускайте вашу дружину й ii подругу до нещасного Марнi. Залиште все, як е, iнакше розбудите гнiздо демонiв.

Темнi очi генерала свiтилися подивом, коли вiн знову взявся за своi шпильки.

Однак вiн здивувався ще бiльше, коли милосерднi пориви його дружини призвели до того, що кiлька друзiв таки зiбралися вiдвiдати похмурий замок. Перш за все i вiн, i всi iншi здивувалися тому, що серед них немае Г’юго Ромейна. Коли невелике товариство прибуло в маленький готель, там чекала телеграма вiд його адвоката, яка повiдомляла про раптовий вiд’iздi славетного актора.