Записки патера Брауна = Father Brown’s Memories

Будинок був подовгастим i вузьким, iз критим балконом вздовж другого поверху, який майже весь займали покоi самого господаря: його спальня, гардеробна, а також темна кiмнатка, куди iнодi ховали на нiч найцiннiшi речi, хоча зазвичай iх тримали в нижньому поверсi. Цей балкон, як i ненадiйнi дверi внизу, постiйно турбував домоправительку, головного службовця й усiх iнших, хто нарiкав на безпечнiсть господаря. Однак старий хитрун був насправдi обережнiшим, нiж здавалося. Вiн не особливо покладався на застарiлi замки старого будинку, якi, якщо вiрити скаргам домогосподарки, iржавiли вiд бездiяльностi, але зате розробив тоншу стратегiю.

Своiх рибок вiн завжди переселяв на нiч у маленьку кiмнатку позаду спальнi i з пiстолетом пiд подушкою спав перед самими ii дверима.

Коли Бойл iз Джеймсоном побачили, що вiн повертаеться пiсля усамiтненоi бесiди, а в руках несе коштовну посудину, та так благоговiйно, нiби це мощi святого.

Останнi променi заходу ще не поспiшали розлучитися зi зеленою галявиною, але в будинку вже засвiтили лампу, i в цьому рiзнорiдному свiтлi переливчаста скляна куля мерехтiла, буцiмто велетенський самоцвiт, а химернi обриси вогненних риб, схожi на потойбiчнi тiнi, показанi вiщуновi в глибинi магiчного кристалу, надавали йому схожостi з таемничим талiсманом.

Над плечем пана Смарта, немов сфiнкс, виднiлося оливкове обличчя пана Смiта.

– Сьогоднi ввечерi я iду в Лондон, пане Бойл, – сказав Смарт заклопотанiше, нiж зазвичай.

 – Ми з паном Смiтом хочемо встигнути на шосту сорок п’ять. Я попросив би вас, Джеймсоне, переночувати сьогоднi у мене нагорi. Якщо поставити рибок, як зазвичай, в заднiй кiмнатi, iм нiщо не загрожуватиме. Але нiчого, гадаю, i не станеться.

– Трапитися може що завгодно i де завгодно, – посмiхнувся пан Смiт. – Самi ж ви лягаете завжди з револьвером. Може, варто залишити його сьогоднi вдома?

Перегрин Смарт нiчого не вiдказав, i вони з гостем вийшли з дому.

Секретар i старий клерк розташувалися на нiч, як було iм сказано, в спальнi господаря. Точнiше кажучи, Джеймсон влаштувався в гардеробнiй, але дверi в спальню залишив незачиненими, й обидвi кiмнати перетворилися нiби в одну. У самiй спальнi було довге французьке вiкно, що виходило на згаданий балкон, i ще однi дверi – в темну кiмнатку, куди вiд грiха подалi помiстили коштовну кулю.