Крізь браму срібного ключа

Частина полiцiянтiв оточила будiвлю, iншi ж разом iз нами обережно увiйшли досередини. У головному коридорi ми виявили задушеного нiчного сторожа – шматок мотузки зi схiдноiндiйськоi коноплi ще обплутував шию нещасного – i збагнули, що, всупереч усiм застереженням, сюди проникли злiснi й жорстокi непроханi гостi. Зараз, однак, у музеi панувала могильна тиша, але ми не зважилися одразу пiднятися сходами, що вели до фатального крила будiвлi, де й мала, без сумнiву, критися головна причина панiки. Лише пiсля того, як будiвлю освiтили електричнi лампи, увiмкненi з центрального пульта в коридорi, ми повiльно й неохоче пiднялися гвинтовими сходами i пройшли пiд високою аркою до зали мумiй.

V

Починаючи з цього моменту будь-якi газетнi повiдомлення про жахливий випадок у музеi проходили сувору цензуру – всi свiдки погодилися, що коли широкий загал буде поiнформований про майбуття, яке очiкуе нашу планету, нiчого доброго з цього не вийде.

Отже, я зупинився на тому, як ми увiмкнули в усьому будинку електричне свiтло й увiйшли до зали мумiй.

Пiд балками склепiння, що важко нависло над блискучими скляними вiтринами з iхнiм моторошним вмiстом, ми вiдчували в прямому сенсi розповсюджений навкруги нiмий жах, i кожна деталь картини, що вiдкрилася нам i загнала в глухий кут, свiдчила про те, що тут сталося щось недоступне нашому розумiнню. Непроханi гостi, iх було двое, котрi, як ми втямили пiзнiше, сховалися в музеi до його закриття, перебували тут, але iм не судилося зазнати покарання за вбивство нiчного сторожа. Кара iх i так уже спiткала.

Один iз них був бiрманцем, другий – жителем островiв Фiджi, обох полiцiя переслiдувала за участь у нелюдськiй та огиднiй культовiй дiяльностi. Вони були мертвi, i чим уважнiше ми вдивлялися в iхнi трупи, тим бiльше дивувалися тому, якою все ж невимовно жахливою смертю iм довелося померти. На обличчях обох застиг шалений, нелюдський вираз жаху – нiчого подiбного не змiг пригадати навiть найстарiший i найдосвiдченiший iз наших правоохоронцiв.

Але в розташуваннi iхнiх тiл виявилися вельми iстотнi вiдмiнностi.

Бiрманець лежав неподалiк вiд вiтрини з мумiею – з ii горiшнього скла був акуратно вирiзаний квадратний шматок. Його права рука стискала сувiй iз блакитноi плiвки, вкритоi сiрими iероглiфами. Це була майже точна копiя тiеi книги, що зберiгалася вкладеною в цилiндр у музейнiй бiблiотецi. Пiзнiше ретельнiше вивчення все ж виявило вiдмiнностi мiж ними.