Крізь браму срібного ключа

Абдул охоче погодився узяти мене в число своiх секундантiв, i весь вечiр ми нишпорили з ним усiлякими кублами у дуже пiдозрiлих дiльницях мiста, переважно в пiвнiчно-схiднiй частинi садiв Езбекii, де вiн виловлював по одному запеклих головорiзiв i формував iз них добiрну зграю, яка мала стати, так би мовити, тлом баталii. Уже минула дев’ята, коли наша компанiя верхи на вiслюках, названих на честь таких правителiв i iменитих гостей Єгипту, як Рамзес, Марк Твен, Дж. П. Морган i Мiннiгага[13 - Джон Пiрпонт Морган I (1837–1913) – американський пiдприемець, банкiр i фiнансист; Мiннiгага – округ у штатi Пiвденна Дакота (США).

], неквапливо рушила лабiринтами вулиць, минаючи то схiднi, то европейськi квартали. По мосту з бронзовими левами ми перетнули каламутнi води Нiлу, помережанi лiсом щогл, i замисленим легким галопом попрямували обсадженою лебахiями дорогою, що веде до Гiзи. Наш шлях тривав трохи бiльше двох годин. Пiд’iжджаючи до потрiбного мiсця, ми зустрiли залишки туристiв, котрi поверталися до Каiра, i привiтали останнiй трамвай, що йшов туди ж. Нарештi ми залишилися вiч-на-вiч iз нiччю, минулим i мiсяцем.

А потiм перед нами виросли лячнi гори пiрамiд. Здавалося, вони таiли в собi якусь споконвiчну загрозу, чого я не помiтив ранiше, при денному свiтлi. Тепер же навiть найменша з них мiстила в собi якийсь натяк на щось потойбiчне. Утiм, хiба не в цiй саме пiрамiдi за часiв шостоi династii поховали царицю Нiтокрiс, пiдступну Нiтокрiс, котра якось запросила всiх своiх ворогiв до себе на бенкет до храму пiд Нiлом i втопила гостей, наказавши вiдкрити шлюзи? Я згадав, що про Нiтокрiс серед арабiв розповiдають дивнi побрехеньки i що за певних фаз мiсяця вони оминають Третю пiрамiду.

Та й чи не цю царицю мав на увазi поет Томас Мур, коли складав такi рядки (iх люблять повторювати човнярi Мемфiса):

Пiдземна нiмфа щось ховае

В криiвках в водах-дармоiдах.

Коштовнi каменi та перли мае

Володарка своеi пiрамiди.

Хоча ми i поспiшали, та Алi Зiз i його прибiчники виявилися спритнiшими. Ми ще здалеку помiтили iхнiх вiслюкiв: силуети тварин чiтко вирисовувалися на тлi пустельного плато. Замiсть того, щоб прошкувати прямою дорогою до готелю «Мена-гаус», де нас могла побачити i затримати сонна i не надто злiсна полiцiя, ми завернули до Кафрел-Хараму, убогого тубiльного селища, розташованого поруч iз Сфiнксом, що слугувало мiсцем стоянки для вiслюкiв Алi Зiза.