Крізь браму срібного ключа

Бруднi бедуiни прив’язали верблюдiв i вiслюкiв у кам’яних гробницях почту Хефрена, а потiм ми видерлися скелястим схилом на плато i пiсками пройшлися до Великоi пiрамiди. Араби гучним роем обсипали ii з усiх бокiв i стали пiдiйматися стертими кам’яними сходами. Абдул Раiс запропонував менi свою допомогу, але я не мав у нiй потреби.

Майже кожен, хто мандрував Єгиптом, знае, що споконвiчна вершина пiрамiди Хеопса поiдена столiттями, в результатi чого залишився плаский майданчик у дванадцять ярдiв периметром.

На цьому крихiтному острiвцi ми i розмiстилися, утворивши нiби живий ринг, i вже за кiлька секунд блiдий мiсяць пустелi сардонiчно щирився на поединок, який, якщо не брати до уваги характеру вигукiв iз боку уболiвальникiв, цiлком мiг би вiдбуватися в будь-якому американському спортивному клубi нижчоi лiги. Тут так само, як i в нас, не вiдчувалося нестачi у заборонених прийомах, i, на мое не цiлком дилетантське око, практично кожен випад, удар i фiнт волав про те, що супротивники не вирiзняються розбiрливiстю в методах. Усе це тривало дуже недовго, i, незважаючи на своi сумнiви щодо використаних прийомiв, я вiдчув щось на кшталт гордощiв за свою власнiсть, коли Абдула Раiса оголосили звитяжцем.

Примирення вiдбулося з блискавичною швидкiстю, i серед обiймiв, пиятик i спiвiв, що сталися опiсля, я був готовий засумнiватися в тому, що сварка була справжньою. Як не дивно, але менi також здалося, що я бiльшою мiрою приковую до себе увагу, нiж колишнi антагонiсти.

Користаючи зi своiх скромних пiзнань в арабськiй, я виснував iз iхнiх слiв, що вони плещуть язиками про моi професiйнi виступи, на яких я демонструю свое вмiння звiльнятися вiд наймiцнiших пут i вибиратися з iмпровiзованих казематiв. Манера, в якiй вели диспут, вирiзнялася не лише дивовижною обiзнанiстю про всi моi подвиги, але й явною недовiрою i навiть ворожiстю до них. Тiльки тепер я поступово став усвiдомлювати, що стародавня египетська магiя не зникла без слiду, але залишила пiсля себе уривки таемних окультних знань i жрецькоi культовоi практики, що якось збереглися серед фелахiв у формi забобонiв настiльки мiцних, що спритнiсть будь-якого заiжджого фiгляра або фокусника викликае у них справедливу образу i береться пiд сумнiв. Менi знову впала в вiчi разюча схожiсть мого провiдника Абдула з давньоегипетським жерцем, або фараоном, або навiть усмiхненим Сфiнксом, я знову почув його глухий, утробний голос, i мною зателiпало.