Крилата смерть

Тепер я знав, що це всього лише певного штибу наркотичне забуття, яке скоро минае, залишивши мене в жалюгiдному станi тiлесного та душевного безсилля, але не мiг противитися своiй збоченiй пристрастi, як не мiг розплутати гордiевих вузлiв в уже сплетеному клубку своеi долi.

Я також тямив, що внаслiдок дивного сатанинського прокляття якiсть мого життя залежить вiд мерцiв, що в силу якоiсь специфiчноi особливостi своеi натури я здатен на емоцiйне збудження лише у присутностi холодних тiл. За кiлька днiв, спонуканий непереборним потягом до моторошного наркотика, вiд якого залежала повноцiннiсть мого iснування, я вмовив единого у Фенгемi трунаря взяти мене у пiдмайстри.

Потрясiння, викликане смертю матерi, помiтно вплинуло на батька. Гадаю, якби я завiв мову про влаштування на таку екстравагантну роботу в якийсь iнший час, то вiн вiдповiв би менi категоричною вiдмовою. Але тепер, пiсля хвилинних роздумiв, вiн просто кивнув на знак згоди. Тодi менi й на гадку не могло спасти, що саме вiн стане першим моiм «клiентом»!

Батько також помер цiлком несподiвано – у результатi рiзкого загострення недуги серця, якоi у нього й не пiдозрювали.

Мiй вiсiмдесятирiчний працедавець як мiг вiдмовляв мене вiд немислимоi затii забальзамувати тiло i не помiтив захопленого блиску, що спалахнув у моiх очах, коли я нарештi витягнув iз нього згоду. Словами неможливо описати негожi, невимовнi почуття, що переповнювали мене спекотними хвилями, мое серце шалено калатало, коли я працював над трупом. Переважало почуття глибокоi пошани, безмежноi любовi, якоi я нiколи не вiдчував до батька за життя.

Батько не був заможною людиною, проте мав усi земнi блага, необхiднi для безбiдного незалежного iснування. Будучи його единим спадкоемцем, я опинився у доволi скрутнiй ситуацii. Дитячi та юнацькi роки жодною мiрою не пiдготували мене до спiвiснування iз сучасним свiтом, але патрiархальний життевий уклад Фенгема, iзольованого вiд зовнiшнього свiту, менi неймовiрно остогид.

До того ж звичка мiстян довго жити зводила нанiвець единий мотив, який спонукав мене укласти учнiвську угоду з трунарем.

Залагодивши справи зi спадщиною, я без найменших проблем звiльнився з роботи i подався до Бейборо – мiста, розташованого миль за п’ятдесят вiд Фенгема. Я влаштувався в корпорацiю «Грешем» – пiдприемство, яке контролювало найбiльшi похороннi бюро мiста, – i за двi секунди набув широкоi клiентури.