Крилата смерть

Крилата смерть

Говард Фiлiпс Лавкрафт

Зарубiжнi авторськi зiбрання

Американського письменника, поета i журналiста Говарда Фiлiпса Лавкрафта (1890–1937) називали Едгаром По ХХ столiття. Вiн працював у жанрi хорору, мiстики, фентезi та науковоi фантастики й був творцем i магiстром американськоi мiстичноi «чорноi школи» 20–30-х рокiв минулого столiття. За життя Лавкрафт не опублiкував жодноi книжки i зажив слави серед широкого читацького загалу вже пiсля своеi смертi. Його творчiсть – невичерпне джерело натхнення для кiнематографiстiв, за його творами знято багато фiльмiв.

«Крилата смерть» – оповiдання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1933 р. у спiвавторствi з Гейзелом Гiлдом, являе собою щоденник вбивцi – вченого, який задумав пiдступну помсту – вбивство свого колеги Генрi Мура, та так, щоб самому залишитися безкарним. Мiсце дii – Пiвденна Африка – е дуже колоритним: невiдома науцi фауна, недоступнi мiсця, де не ступала нога бiлоi людини, загадковi смертельнi хвороби, страшнi повiр’я мiсцевого населення.

Саме враховуючи такi обставини, Томас Слоунвайт i вирiшив скористатися неймовiрно витонченим способом помсти – за допомогою отруйноi мухи… Однак за своi вчинки треба вiдповiдати, i на нього чекае не менш витончене покарання за скоений злочин…

Говард Филлипс Лавкрафт

Крилата смерть

© Є. М. Тарнавський, переклад украiнською, 2019

© Д. О. Чмуж, художне оформлення, 2019

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2019

Маленька скляна плящинка

– Лягти в дрейф, там щось е з пiдвiтряного боку, – наказав невисокий дебелий чоловiк, якого звали Вiльям Джонс.

Вiн був капiтаном невеликого кетботу[1 - Кетбот – невеликий вiтрильник.], в якому вiн сам i купка людей пливли морем тiеi митi, коли, власне, й починаеться наша iсторiя.

– Таки е, сер, – пiдтвердив Джон Таверз, i корабель кинув якiр.

Капiтан Джонс простягнув руку до предмета, який, як вiн тут же з’ясував, був скляною пляшкою.

– Та це лише пляшка з-пiд рому, яку кинули за облавок iз корабля, що плив кудись, – сказав вiн, але все ж iз цiкавостi витягнув ii.

Атож, це була пляшка з-пiд рому, i вiн уже намiрявся кинути ii назад, коли помiтив клаптик паперу всерединi. Вiдтак витягнув його i прочитав:

«1 сiчня 1864 року

Мое iм’я Джон Джонс, i зараз, коли пишу цього листа, мiй корабель стрiмко занурюеться на дно разом iз скарбом на облавку. Я перебуваю в мiсцi, зазначеному на доданiй мапi».

Капiтан Джонс перевернув аркуш.