Крилата смерть

На iншому боцi була мапа, на краю якоi були написанi такi слова:

«Пунктирнi лiнii означають курс, яким ми йшли».

– Таверзе, – збуджено вигукнув капiтан Джонс. – Прочитайте це.

Таверз зробив те, що йому звелiли.

– Гадаю, нам варто туди пiти, – зауважив капiтан Джонс. – Як гадаеш?

– Як скажете, – вiдповiв Таверз.

– Ми зафрахтуемо шхуну сьогоднi ж, – заявив капiтан.

– Гаразд, – погодився Таверз.

Вони орендували корабель i вирушили, керованi пунктирною лiнiею мапи.

За чотири тижнi вони досягли вказаного мiсця. Водолази пiрнули на дно та випiрнули iз залiзною пляшкою. У нiй вони знайшли шматок брунатного паперу з кiлькома рядками, якi важко було розрiзнити:

«3 грудня 1880 року

Любi шукачi скарбiв, прошу менi дарувати за неоковирний жарт, яким я кпив iз вас, але вам пiде на користь нiчого не отримати за свiй безглуздий вчинок».

– Дуже добре, – сказав капiтан Джонс.

 – Читай далi.

«Однак я компенсую вашi витрати на дорогу до того мiсця, де ви знайшли вашу пляшку, i назад. Гадаю, що це буде приблизно 25 тисяч доларiв, i ви знайдете iх у залiзнiй скриньцi. Я знаю, де ви знайшли пляшку, тому що це я поклав ii разом iз залiзною скринькою, а потiм знайшов гарне мiсце, де сховав другу пляшку. Сподiваюся, що покладенi грошi компенсують вашi витрати. На цьому закiнчую.

    Анонiм».

– Я хотiв би проломити йому макiтру, – зронив капiтан Джонс.

 – Нумо пiрни й витягни тi 25 тисяч.

За хвилину пiрнальник повернувся iз залiзною скринькою пiд пахвою. У нiй знайшли тi 25 тисяч. Вони вiдшкодували iхнi витрати, але не думаю, що вони iще колись вирушать у загадкове мiсце, вказане таемничою пляшкою.

Звiр у печерi

Крижане передчуття, що настирливо кружляе у моiй скутiй, але ще здатнiй опиратися свiдомостi, перейшло у впевненiсть. Я був сам, остаточно i безнадiйно сам-один у лабiринтi широкоi пащi Мамонтовоi печери.

Тупцяючи на мiсцi, я оглядав простiр напруженим поглядом, але нiде менi не вiдкрився знак, який вказав би шлях до порятунку. Не бачити менi бiльше благословенного свiтла дня, не пестити поглядом милi пагорби та долини прекрасного свiту, що залишився десь далеко, мою свiдомiсть не могла бiльше плекати навiть тiнь надii. Вона покинула мене.