На стрімчаках божевілля

Але чоловiкiв, котрi рибалили бiля мосту, зворохобив лютий погляд, яким, як iм здалося, окинула iх незрозумiла iстота, що промчала повз них до спокiйного водяного дзеркала, що стелилося нижче вiд мосту, вони чули також приглушений зойк iншоi дивноi iстоти, що майже повнiстю розклалася. Цi чутки негайно ж привабили Смiта (Вiден тодi перебував у плаваннi) до берега Потуксету за фермою, де найiмовiрнiше можна було знайти рештки земляних робiт.

Однак у крутому схилi не залишилося й слiду якогось тунелю: потiк весняних вод залишив пiсля себе цiлу купу землi та вирваного з корiнням чагарнику, що рiс на урвищi.

Смiт навiть почав було копати навмання, але незабаром вiдмовився вiд цiеi затii, не сподiваючись на успiх (а можливо, пiдсвiдомо остерiгаючись можливого успiху). Невiдомо, як би на його мiсцi вчинив упертий i мстивий Вiден, якби на той час не був у морi.

4

Восени 1770 року Вiден вирiшив, що нарештi настав час повiдомити про результати своiх спостережень.

Йому було важливо зв’язати воедино безлiч фактiв i був потрiбен свiдок, котрий мiг би пiдтвердити, що все це – не вигадки, породженi ревнощами та жагою помсти. Своею головною довiреною особою вiн обрав Джеймса Метьюсона, капiтана «Ентерпрайзу», (той, з одного боку, знав його достатньо добре, а з iншого – був вельми шанованою особою в мiстi та користувався повною довiрою). Бесiда Вiдена з капiтаном вiдбулася в кiмнатi на горiшньому поверсi корчми «Сабiна» поблизу докiв. На нiй був присутнiй Смiт, котрий пiдтвердив усi заяви Вiдена. Було помiтно, що розповiдь справила на капiтана Метьюсона величезне враження. Як будь-який мешканець Провiденса, капiтан мав глибокi пiдозри щодо Джозефа Карвена. Отож знадобилося лише кiлька фактiв, аби цiлком його переконати. Наприкiнцi бесiди вiн спохмурнiв i змусив приятелiв заприсягтися в тому, що вони будуть мовчати, як риби. Капiтан зазначив, що конфiденцiйно передасть отриману iнформацiю десятьом найбiльш освiченим i впливовим громадянам Провiденса, вислухае iхню думку та буде дотримуватися iхнiх порад. У будь-якому разi, дуже важливо було тримати все в таемницi, бо це не така справа, з якою могли б упоратися мiськi констеблi. Головне – про це не мае дiзнатися легко збудлива юрба. Інакше в цей i без того неспокiйний час може повторитися салемське безумство, що спiткало людей близько ста рокiв тому, коли Карвен був змушений чкурнути iз Салема до Провiденса.