Поклик Ктулху

Взiрець залишався об’ектом суперечок, аж доки 1953-го майстерну пiдробку все ж викрили та встановили, що це череп повнiстю розвиненоi сучасноi людини, свiдомо з’еднаний iз трохи пiдпиляною нижньою щелепою орангутанга.] або неандертальця. Охоплений побожним страхом, який викликала в менi ця картина минулого, що несподiвано постала перед моiми очима i за зухвалiстю перевершуе концепцii навiть найсмiливiщих iз антропологiв, я стояв у глибокiй задумi, а мiсяць вiдкидав химернi вiдблиски на поверхню безмовного каналу, що лежав передi мною.

Потiм раптом я побачив його. Пiднявшись над темними водами та викликавши цим лише легке, майже безгучне спi-нення, якийсь незвичайний предмет плавно увiйшов у поле мого зору. Величезний, що нагадуе Падифема, й усiм своiм виглядом викликае почуття вiдрази, вiн кинувся, наче чудовисько iз жаских снiв, до монолiту, обхопив його гiгантськими лускатими руками та схилив до постаменту свою огидну голову, вичавлюючи iз себе при цьому якiсь ритмiчнi звуки, що не пiддаються опису.

Мабуть, у ту мить я й з’iхав iз глузду.

Майже не пам’ятаю свого божевiльного пiдiймання на шпиль скелi та повернення до покинутого човна – цi дii я вчинив в якомусь несамовитому мареннi. Менi здаеться, що всю дорогу я не переставав спiвати, а коли у мене не залишалося сил для спiву, брався бездумно реготати. У мене залишилися неяснi спогади про сильну бурю, яка трапилася за якийсь час пiсля того, як я дiстався до човна; у будь-якому разi, можу сказати, що я чув гуркiт грому й iншi звуки, якi природа приносить лише в станi найбiльшого шаленства.

Коли я повернувся з небуття, то виявив, що перебуваю в шпиталi мiста Сан-Франциско, куди мене доправив капiтан американського корабля, який пiдiбрав мiй човен у вiдкритому океанi. Марячи, я дуже багато патякав, однак, наскiльки збагнув, моiм словам не надали якоiсь ваги. Моi рятiвники нiчого не знали про жодне змiщення пластiв суходолу в акваторii Тихого океану; тому я вирiшив, що не варто переконувати iх у тому, у що вони все одно не змогли б повiрити.

Якось я знайшов одного знаменитого етнолога та здивував його несподiваною кiлькiстю своiх запитань щодо стародавньоi палестинськоi легенди про Дагона, Бога риб, але дуже скоро второпав, що мiй спiврозмовник безнадiйно обмежений, тому облишив своi спроби щось у нього випитати.

Це трапляеться вночi, особливо коли на небi стоiть опуклий спадистий мiсяць. Тодi я знову бачу цей предмет.