Поклик Ктулху

Науки, кожна з яких тягне в свiй бiк, дотепер не завдавали нам вiдчутноi шкоди; однак настане день, i об’еднання розрiзнених досi уривкiв знань вiдкрие перед нами такi жахливi видозмiни реальноi дiйсностi, що ми або зiйдемо з глузду вiд побаченого, або спробуемо сховатися вiд цього згубного просвiтлення в спокоi та безпецi нового середньовiччя.

Теософи висловили здогад про забобонний страх, що його вселяе велич космiчного циклу, в якому весь наш свiт i людська раса е лише тимчасовими мешканцями. Вiд iхнiх натякiв на дивнi прояви минулих часiв кров застигла б у жилах, якби iх не одягнули в термiни, прикритi заспокiйливим оптимiзмом.

Однак не вони дали менi нагоду якось зазирнути в цi забороненi епохи: менi мороз iде по шкiрi, коли про це думаю, й охоплюе шаленство, коли бачу це увi снi. Цей проблиск, як i всi грiзнi прояви iстини, викликало випадкове поеднання воедино розрiзнених фрагментiв: власне однiеi староi газетноi статтi та нотаток померлого професора. Я сподiвався, що нiкому бiльше не вдасться поеднати таку сполуку; у будь-якому разi, якщо менi суджено жити, то я нiколи свiдомо не приеднаю жодноi ланки до цього страхiтливого ланцюга. Гадаю, що i професор також мав намiр зберiгати в таемницi те, що дiзнався, i, мабуть, знищив би своi архiви, якби раптова смерть не завадила йому.

Мое перше знайомство з тим, про що пiде мова, сталося взимку 1926—1927 рр., коли раптово наказав довго жити мiй двоюрiдний дiдусь, Джордж Геммел Ейнджелл, заслужений професор на заслуженому вiдпочинку, знавець семiтських мов Бравнiвського унiверситету в Провiденсi (штат Род-Айленд).

Професор Ейнджелл став знаменитим як експерт зi стародавньоi писемностi, i до нього часто зверталися керiвники найбiльших музеiв; тому смерть чоловiка у дев’яносто два роки не пройшла непомiченою. Цiкавiсть до цiеi подii значно посилювали й загадковi обставини, що ii супроводжували. Смерть застала професора пiд час його повернення з причалу пароплава з Ньюпорту; свiдки стверджували, що той упав пiсля зiткнення з якимось негром, на вигляд – моряком, котрий несподiвано вигулькнув iз одного з пiдозрiлих темних дворикiв, що виходили на крутий схил пагорба, за яким пролягав найкоротший шлях вiд берега до будинку покiйного на Вiльямс-стрит. Лiкарi не змогли виявити якихось слiдiв насильства на тiлi i пiсля довгих плутаних дебатiв дiйшли висновку, що смерть настала унаслiдок надмiрного навантаження на серце надто вже лiтнього чоловiка, викликаного пiдйомом дуже крутим схилом.