Тінь над Інсмутом

Насамперед треба було якимось чином дiстатися до самоi залiзничноi гiлки, й я вiдразу ж дотумкав, що найбезпечнiше буде рушити в бiк Бебсон-стрит, потiм повернути на захiд, пiсля чого по досить звивистiй Бенк-стрит, яка тяглася вздовж гирла рiчки, пробратися до покинутоi роздовбаноi будiвлi залiзничноi станцii. Намiр податися саме в бiк Бебсон-стрит пояснювався моiм небажанням повторно виходити на ту вiдкриту дiлянку шляху, яку я вже перетинав, а також починати просування в захiдному напрямку з такоi широкоi вулицi, як Сауз-стрит.

Опинившись знову назовнi, я перейшов на протилежний бiк, маючи намiр якомога непомiтнiше просуватися вперед. З боку Федерал-стрит, як i ранiше, долинав галас, i, обернувшись, я начебто помiтив проблиск свiтла неподалiк вiд того будинку, в якому менi вдалося сховатися пiсля готелю. Прагнучи якнайшвидше залишити цю дiльницю, я мерщiй подався вздовж будинкiв, благаючи Всевишнього лише про те, щоб не потрапити на очi якомусь випадковому спостерiгачевi.

Неподалiк вiд рогу на Бебсон-стрит я не без тривоги зауважив, що одна з будiвель була все ще заселеною, що пiдтверджували фiранки на вiкнах. Утiм, усерединi не свiтилося, тому менi вдалося промчати повз оселю без будь-яких пригод.

На Бебсон-стрит, яка перетиналася з Федерал-стрит i могла, таким чином, допомогти менi визначити мiсцерозташування моiх переслiдувачiв, я намагався триматися якомога ближче до розвалених, нерiвних мурiв будинкiв.

Менi доводилося двiчi завмирати у фрамугах дверей, щоразу, коли гамiр за спиною несподiвано посилювався. Порожнiй простiр, що починався попереду, здавався широким, пустельним i залитим мiсячним сяйвом, але тепер менi, на щастя, вже не треба було його перетинати. Тепер я став смутно розрiзняти вiдгомони ще чиiхось приглушених звукiв, а обережно визирнувши з-за рогу будинку, побачив криту машину, яка стрiмко перетнула вiдкритий простiр i поiхала в пiвденному напрямку.

Поки я так стояв i спостерiгав, ледь не задихаючись вiд смороду риби, що рiзко нахлинув на мене, огиднiсть якого здалася менi особливо разючою пiсля нетривалого промiжку перебування на свiжому повiтрi, менi вдалося розгледiти гурт незграбних iстот, що безглуздо волочили ноги, пiдстрибуючи та човгаючи, в тому ж напрямку, що i машина (я второпав, що це був гурт, якому, найiмовiрнiше, доручили охороняти дорогу на Іпсвiч).