Риль. Любов дракона

Над цiею пишнотою багатого приморського мiстечка, облаштованого з очевидною любов'ю i турботою, немов дорогоцiнна корона, височiли бiло-рожевi зубцi веж королiвського палацу. У синьому, особливо яскравому весняному небi кружляли силуети драконiв, спалахуючи на сонцi то антрацитно-чорною лускою на спинi, то срiблясто-бiлим черевом. Риль iз захопленням дивилася на полiт трьох гiгантiв. Вражаюче, як вони утримують своi величезнi тiла в повiтрi, вiртуозно розрiзаючи його помахами крил, примудряючись при цьому майже миттево змiнювати напрямок польоту.

Три дракона, немов вловивши захоплений погляд дiвчини, стали рiзко знижуватися, прямуючи в бiк порту. Ось вони закрили собою пiвнеба, ось з легким скреготом торкнулися гiгантськими кiгтями кам'яноi поверхнi пiрсу. Невагомий серпанок огорнув три витягнутих, покритих чорною лускою тiла. Риль ледь встигла розгледiти, що в кожного дракона луска мае свiй власний вiдтiнок. У переднього лусочки обведенi золотою окантовкою, через що виникало вiдчуття, що на дракона розсипали золотий пилок, який вiн спробував струсити, але пилок лише змiстився до краю.

У другого, що розташувався з лiвого флангу, в центр кожноi лусочки немов помiстили по смарагду, i вони спалахували на сонцi яскраво-зеленими цятками. Третiй хизувався чорним з блакитним вiдливом забарвленням шкури.

Димка приховала драконiв iз поля зору, а через секунду по набережнiй до дiвчини впевненим кроком прямували трое чоловiкiв. Всi трое були чимось схожi, немов рiднi брати: чорне волосся блискучими локонами спускалося до плечей, шовковi сорочки пiдкреслювали стрункi м'язистi тiла, на смаглявiй шкiрi видiлялися нелюдськi очi.

Так-так, очi у цiеi трiйцi були дуже примiтнi. Зi спини iх ще можна було прийняти за людей, але варто було зловити погляд чорних з золотисто-вертикальним розрiзом зiниць, як холодок усвiдомлення iх чужостi людськiй расi проникав у душу, закручувався вихором у шлунку, змушуючи ковтати гiрку вiд хвилювання слину.

Дракони деякий час з холодним iнтересом розглядали посталий перед ними людський екземпляр. Риль теж не поспiшала першою завести розмову. Коли ще доведеться ось так зблизька роздивитися драконiв. Нехай i в другiй iх подобi.

На першому курсi iм лише побiжно розповiдали про господарiв неба. Та й вся розповiдь складалася з суцiльних не: «не наближатися, не вступати в контакт, не втручатися в iхнi справи, не укладати жодних угод».